brownian: (У перспективу)
Бачимо, що події багато кого «підвели з дивану», — і об’єднали нас проти агресії.

Я би назвав це «появою „ситуативної нації“». У лапках, бо надто все умовно.

Ми покажемо, що є політичною нацією, якщо всі разом дружно ви́знаємо новообраного президента :)

Так, Європа, США, хто завгодно — його ви́знають, так, Росія, Північна Корея тощо — не ви́знають, але головним гравцем у цьому театрі не дивлячись ні на що маємо бути МИ.

Тому треба обрати президента й *навчитися його контролювати*.

Це важче, ніж скинути й вигнати. Але інакше ніяк.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Отже, дев’ятого я втік з роботи і трохи походив навколо (коротко писав тут).

Після нічних подій з 9-го на 10-те зрозумів, що довго так не витримаю, — пішов до директора і відпросив собі «відгули до кінця тижня». Розмова була цікавою, хвилин на 40, але то не зараз. Удень дещо доробив і поїхав додому. Десь о восьмій був на Майдані.

* * *

О першій почалося.

Підійшли колони з беркутом до барикади на Інститутській, їх там узялися стримувати депутати, священики, там і «преса», і галас. Люди за барикадою, багато на містку та навколо.

Доки депутати тримали, один загін розвернувся та кудись пішов — як я розумію, це саме вони прорвалися з боку Європейської. Ми вчасно не зорієнтувалися, не перелаштувалися, хоча людей було, напевно, досить, щоб якийсь час тримати.

Після цього депутати повернулися до сцени; після цього штурмувати Інститутську беркутові стало легше.

Ті беркутівці, що прорвалися з боку Європейської, стали кордоном упоперек Хрещатика, відгородивши «виїзд» на Інститутську, — тримати людей, тримати напругу.

Зі сцени: «Кияни! Виходьте!!»

Я собі думаю: «Агащаснудаканєшна... Початок третьої...»

Але Київ таки реально вийшов!

На очах людей ставало все більше й більше, за якусь годину кількість буквально потроїлася. І стало вже реально тих беркутівців тримати.

Так, барикаду з боку Європейської швиденько розібрали перевдягнені комунальниками тітушки. Прикро.

Ще з вечора зі сцени прозвучала пропозиція киянам — виходити на ніч по черзі: хто живе у будинках з парними номерами, виходити по парних числах; хто у будинках з непарними — відповідно.

Я, можливо, сьогодні на ніч не піду, одинадцять годин на ногах (сидів сумарно хвилин 20) на морозі до –10°С мені далися взнаки, хоч це й соромно. Та й це вже буде не моя черга, я в «парному» будинкові ,)

Тому — виходьте. Агов, Київ!! Реально — кияни врятували ситуацію. Якби люди не вийшли — нас би там уже не було (хіба мерію вдалося би втримати). Усі барикади забрали б по черзі, у будинок профспілок також змогли би прорватися. Це моя думка, звичайно, але це також думка очевидця.

Кияни вийшли — і це було прекрасно. Це не могло не сподобатися навіть беркутівцям.

тим, хто мене знає трохи краще, якщо цікаво )

Але... кияни... ВИХОДЬТЕ. Там є хлопці, які готові бути у перших кількох шеренгах, — треба тільки їм допомогти. Разом — сила.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Виділю перелік постраждалих журналістів:
https://www.facebook.com/zoyakazanzhy/posts/10201600742681529

Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Точно
Оригинал взят у [livejournal.com profile] vilna27 в Точно
Так для мене виглядає безхребетність
Вчора Президент України Віктор Янукович дав інтерв’ю тележурналістам:

Лідії Таран («Студія 1+1»),
Олені Фроляк (телеканал ICTV),
Анастасії Даугулє (телеканал «Інтер»),
Євгену Міхіну (телеканал «Україна»).

Що я побачив і почув?!
Я побачив чотирьох освічених людей, котрі, глибоко ховаючи власну думку та переживаючи за тепле крісло, ствердно похитували головою, не задали жодного справді актуального для українського народу запитання.

Та найсумніше для мене те, що ці люди наплювали на професійну солідарність, проігнорували те, що тільки під час висвітлень «євромайданів» понад 50 журналістів зазнали побиття і переслідувань. (Блогер «Телекритики» Зоя Казанжи склала перелік цих фотокореспондентів і журналістів:

https://www.facebook.com/zoyakazanzhy/posts/10201600742681529?comment_id=62237911&offset=0&total_comments=160&ref=notif&notif_t=feed_comment_reply )
1459983_566896146715119_235291107_n

brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] forko at Насильницький спротив?
Originally posted by [livejournal.com profile] plauntago at Насильницький спротив?
Читаю у багатьох, що активісти нинішнього Майдану дуже наївні, оскільки мало того, що не хочуть силовим шляхом показувати владі своє невдовлення, а навіть іншим це робити не дають. І що саме через мирність протестів влада не тільки не втікла з країни, а навіть відстояла Азарова.
Особисто я не схильний ідеалізовувати ненасильницький спротив - це лише інструмент і, як кожен інструмент, він не є апріорі найкращим рішенням для будь-якої проблеми чи достатнім сам по собі. Однак можливостей для силового варіанту, для насильницького спротиву тут і зараз я просто не бачу. Що нам пропонують прихильники силового варіанту?
Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Зранку на Майдані — не зранку, а «на кінець ночі» — було тисячі дві студентів. Так було озвучено, і воно схоже на правду (не лише перед сценою, а скрізь навколо, звісно). Були й не тільки студенти, але, як на мене, дуже мало.

Мало було киян.

Мало було мене.

Мало.

Треба більше.

Нестачу нас усіх — таке є враження — «доповнювали» трохи відсторонені юнаки... словом, «стільки провокаторів ще не було». Ставили пляшки із чимось спиртним біля тих, хто гріється навколо бочок, і фотографували; намагалися організувати «локальні конфлікти»... Далі буде, напевно.

Був Рибачук, був Луценко (о, обидва), щось говорили. Говорили все правильно :)

Але без нас це все залишиться «дискотекою» та балаканиною.

А на Європейські площі вже майже готова сцена знайомо синього кольору, із дуже знайомим логотипом партії та гаслами «Захистимо національного виробника» і «Збудуємо Європу в Україні».

На Європейській: ні шаґу бєз йолкі )

Скільки там буде людей? — та буде. Чи дуже я помилюся, якщо скажу, що не менше половини тих, які не вийшли на підтримку, виявляться достатньо слухняними та вийдуть проти, коли їм таке скажуть? Не знаю (чи дуже помилюся).

На студентах ми не виїдемо.

Лірично-патетичне )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Сподіваюся, нікого не треба переконувати в тому, що слова: «Вами маніпулюють!» — неприхована спроба маніпулювання?

Це ж надзвичайно просто :-)

Якщо батько каже синові: «Ти потрапив під шкідливий вплив!!» — це ж свідчить, що батько хоче тримати сина під своїм впливом. Можливо, батько правий на 100%, але ми не про це :-)

Усі прояви кібератак є нічим іншим, ніж спробами маніпулювати, і це якраз зрозуміло. Але подумайте — чи зміниться суть вислову «Був учора ввечері на #євромайдан холодно, захворів, завтра вже нікуди не піду. Фарс від опозиції» від того, додати чи не додати до нього (вислову) ще два слова: «Вами маніпулюють»?

На жаль, ми іноді надто боїмося цього — бути жертвою маніпуляції. І цей неприємний слизький острах «вимикає голову» .)

І, як результат, — «нами маніпулюють».

У «євромайданній» ситуації такі «атаки на психіку» мають на меті лише одне — спонукати людей розійтися.

Але — вдумайтеся — можна ковтнути одну пігулку, скажімо, помаранчеву, і залишитися на Майдані заради того, щоб домагатися Євроінтеграції. А можна ковтнути іншу — умовно назвемо її синьою — і сидіти вдома, в теплі. І тішитися від того, що «захистив» власну «особистість» від «маніпуляцій».

Я тут не хочу обговорювати тему доцільності Євро- чи Тайожноінтеграції, я не хочу обговорювати ефективність методів, якими «працює» зараз Майдан .)

Якщо не хочемо, щоб нами маніпулювали, — думаймо головою, обираймо собі шлях і намагаймося бути конструктивними. Я тільки про такі банальності, власне .)
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Студенти — це сила. Про що мова. Цілу ніч стрибати й горлати — не кожен зможе .)

Жартую.

Це все веселенько піде котові під хвіст, якщо немає плану дій та чітких цілей на кожному етапі. Сподіваюся, план є, але для шансів на успіх треба, щоб студенти знали про нього і підтримували його. До речі, а чи не для того «вигнали політиків і партії», щоб вийшов на сцену Луценко? — хай і так, аби план та [наша!!] готовність та рішучість його реалізувати.

Під ранок «привезли потужнішу озвучку» — і... :О) Мовчу. Ну, дозволю собі ще трохи сарказму: «Тепер вже точно ого-го!!». Проте коли людей багато — не всі чують, що говорять з трибуни, напевно. Але музон можна б крутити й тихше. Можливо, даремно я нікому про це не натякнув.

Принаймні спробував сказати керівникові охорони, що «охоронцям» варто у разі виникнення «локальних конфліктиків» виймати мобілки й знімати ті пики, чи хоча б робити вигляд, що знімаєш. При мені вивели двох дуже схожих на тітушків — я їх трохи зняв, то неозброєним оком видно, що вони ховаються й тікають від таких спроб. І «в разі чого» у перших рядах їх не буде. Сподіваюся.

Сподіваюся, мене почули й зрозуміли :) «Будьмо конструктивними» ©®™ ,)

До речі, на студентів також тиснуть. Табачник тисне на ректорів, і від їхньої позиції залежить дуже багато. Зрозуміло, що можна дивитися крізь пальці, якщо студент складає всі іспити та заліки успішно. А можна й завалити на будь-якому іспиті.

Тому — студенти на собі все не винесуть, це ясно й без Табачника.

Отже, холод, студенти, вогонь, надія.

Але хай «Майдан надії» буде й Майданом рішучості та готовності. У нас є план?..

двійко фото )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Від себе скажу — намагаймося ж робити те, що «може допомогти».

Зневіра == слабкість.

Силового сценарію, звісно, треба остерігатися й уникати, але не треба боятися.

Просто треба йти.


Originally posted by [livejournal.com profile] nazavzhdy at Слухаючи розмову Януковича з провідними тележурналістами...



Слухаючи розмову Януковича з провідними тележурналістами, зрозумів таке:

1. Угоду у Вільнюсі підписано не буде! Шанси близько одного відсотка. Бо потрібно, щоб домовились ЄС і РФ щодо окремих пунктів угоди, які суперечать нормам Митного Союзу.

2. Підписання Угоди у 2014 році – досить примарне. Шанс дуже мінімальний. З двох причин:
а) якщо почнуться подібні перемовини (узгодження) між ЄС та Росією, то остання все робитиме, щоб максимально затягнути час, все робитиме, щоб не домовитись до виборів президента. І ще РФ може піти на окремі економічні поступки в сторону України: перегляд газових угод, спільні проекти, припинення санкцій та блокади тощо.
б) 2014 рік – передвиборчий. Губити левову частку власного електорату та наражатись на жорстку протидію зі сторони Кремля і кремлівських ЗМІ – Віктор Федорович не стане. Просто так, в нинішній системі координат – не стане.

Read more... )

Масовий, мирний протест в Україні на користь євро-асоціацію безперечно повинен допомогти євроінтеграції, відбитись від тиску путінізму і євразійських проектів, а також не дасть Заходу відвернутись від України.
Чи зможе Євро-Майдан дотиснути В. Януковича і владу? Зможе. Якщо тиск матиме широкомасштабний та мирний характер, якщо акції вплинуть на уми не лише українських, але й європейських та американських можновладців.

post

Nov. 23rd, 2013 02:16 pm
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] gloria_ma at post


ми всі, незалежно від етнічного походження, зараз стоїмо перед тим самим Рубіконом, що і громадяни УНР в 1918 році. Вони не розуміли небезпеки і звикли жити дружньо з Росією.
Байдужість у вирішенні долі власної країни привела до того, що ми сьогодні згадуємо і до того, що ми забуваємо згадати: до Голодомору 1921, до Голодомору 1946-47.
До масових репресій, до геноциду татар і інших народів, що жили в Україні.
Україна слабка держава і це результат того, що у владу пробивається не самий розумний і патріотичний, а самий брехливий і цинічний. І тепер ці брехливі і цинічні зраджують майбутнє нашої країни.
Кожного з нас, незалежно від етнічного походження.
Не будь байдужим - це дорого обійдеться тобі завтра.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Кожен може вляпатися. І кожен може поводитися обережно. І на кожного можуть тиснути обставини.

Спортсменів «залучають» до різних акцій обидві сторони — спортсмени охоче на це йдуть, бо «нема чого їсти». Що на це можна сказати?

Вадік «Румун» («як усі», до речі) також пішов на цю «акцію», припускаю, саме тому, що «нема чого їсти». Потім, як логічний наслідок, посидів перед камерою і наговорив підкинуту «дядями» «легенду». Бо він сам собі звузив простір для вибору.

А його «побратимам» сказали: «Нада паддєржать парня... А ми вам ісчо по бубліку дадім... А нє то...» — і «побратими» погодилися. Вийшли і пообурювалися. Підтримали хлопця.

Коґоток увяз — всєй птічкє пропАсть.

Кожен із нас опиняється перед вибором. Рано чи пізно.

Б’ють за українську мову? Так, саме за мову.

То говорити українською чи ні?

Я, до речі, перейшов «виключно на українську» кілька років тому. Бо знав, що це все буде. Тому вирішив почати з легшого, і самому звикнути не зважати на мову співрозмовника, і привчити до «себе такого» своїх колег та керівництво ,)

І кожен лише сам може вирішити ці питання.

Але... ніхто не сховається від вибору .)

Ніхто.

Сьогодні б’ють за українську мову, завтра битимуть за вишиванку, за жовто-блакитну стрічку, післязавтра — за відсутність червоної чи триколірної стрічки — чи за що завгодно.

Проте... вибір можна відтягти. Можна бути «фашистом», можна бути «антифашистом». А можна десь тихесенько пересидіти. Це також вибір.

В україномовних патріотів України є можливість стати російськомовними — теж патріотами! У російськомовних патріотів України — навіть у «російськомовних фашистів» — є шанс дожити до самісінької смерті .)

Це також вибір. Есть ли на свете мужество — каждый решает сам.

Але... «Вже близько, перед дверима». І рано чи пізно кожен муситиме щось собі вибрати.

То краще тепер.

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 09:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios