brownian: (Оттак)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Предотчётное. Блокпост и живопись. И немного о бойцах невидимого фронта.
Спросите у меня - почему это я, отправив в Славянск очередную битком набитую машину амуниции и снаряжения, а также прочих нужных и полезных вещей, не могу написать отчёт?

А не могу я написать отчёт потому что, вместо того чтоб отдохнуть на выходных, снова бегаю по закупкам, и незаметно мы имеем уже полмашины груза...

... А вот вам история, пока готовлю я отчёт.

Обратилась ко мне френдесса. Она учитель, и предложила она ученикам своим нарисовать чего-то и передать в армию. Ну правда. Ну что могут передать детишки своей армии?
Ученики первого класса тем более.
Раскраски. Подписанные корявыми детскими буквами.

Я-то плечами пожала. Я думала - ну, разве ребятам там до детских рисунков?
Я-то по ночам и в час собачий утром иногда слышу канонаду на блокпостах. Мне иногда дают послушать такой концерт по телефону.
Ну, какой пост отстреливается - тот не даёт послушать, понятно. Им не до телефонов.
А посты соседние - те сидят, слушают, и мне дают послушать. Так и живём. У меня мороз по спине, а они ржут.
Сегодня вот разбудили в пять утра. Г-рят, мол, послушать хочешь?
Я говорю - слышу, мол, слышу.
Мне говорят вдруг:
- Извини, пора обуваться. - и бросают трубку.
И я понимаю, что сейчас будет бухать и там.

Потом, когда затихло, звоню где бухало, спрашиваю - сколько?
Мне говорят - один сегодня. Одного нет.
И мы молчим...
А тут - детские рисунки.
Одним словом, плечами я пожала, но папку с рисунками взяла и ребятам передала.

Знаете, я даже не представляла, каким важным ходом была эта папка, полученная одним из блокпостов.
Вот эти детские:
- Дякую, дуже дякую!
- Дякую українським військовим.
- З любовью солдатам.
а особенно:
- Дякую за захист. Ясік.
просто перевернуло наших мальчиков в Славянске.
Они сделали такую блиц-выставку этих рисунков. Они повесили их на трофейный автобус. И время от времени подходят и смотрят подолгу.
Мне передали чьи-то слова. Парень долго смотрел на рисунки, потом сказал:
- Чорт, до сих пор стоял, не знал зачем стою. Есть приказ - воюем. А для чего, не знал.
- Теперь знаешь? - спросили у него.
- Теперь знаю. - ответил он.

Вот так вот...

10346773_1449852125262001_2038007293_n

10362957_1449852115262002_279998954_n

unnamed

За идею и исполнение спасибо [livejournal.com profile] _raveness_

А вот и народ, нарисовавший это великолепие - подсказывает нам не учительница, как оказалось, а мама одного из героев [livejournal.com profile] _raveness_

95165_600

А Аркадий Бабченко, который успел первым описать нашу идею - ну что ж, ему тоже спасибо.
Нам-то было некогда. Мы, как обычно, мотались аки лошади в мыле, готовили очередную машину нужных и полезных вещей в Славянск.
А [livejournal.com profile] _raveness_ вместе с Швейной сотней шила броники.
Бойцы невидимого фронта, чо.

Read more... )
brownian: (Алярм!)
Друзі,
хто може прийдіть сьогодні на 15.00 під бюджетний комітет, що на Банковій, 6-8, де волонтери вибиватимуть із бюджетного комітету збільшення фінансування на ліки для онкохворих дітей
brownian: (Оттак)
Originally posted by [livejournal.com profile] gloria_ma at Партія Регіонів - вбивці наших дітей
ПРЕС-АНОНС Онкохворі діти помиратимуть?

15 січня о 14.00 відбудеться прес-конференція в Інформаційному агентстві «Інтерфакс» (вул. Рейтерська, 8/5а) на тему «Онкохворі діти помиратимуть?

Або чому на ліки в бюджеті 2014 лише 50 млн ?».

Онкохворі діти приречені помирати в цьому році. В бюджеті 2014 рік в загальному фонді лише 50 млн!!!! А це лише 20% від потреби.


Опікунська Рада НДСЛ «Охматдиту», яка уже 5 років опікується дітьми та домоглася збільшення бюджету із 90 млн в 2012 до 216 млн в 2013, звернеться до влади із вимогою збільшити фінансування в бюджеті та врятувати життя дітей.

Бюджет-2014, на голосуванні якого, без обговорення, наполягає Партія Регіонів передбачає:

на МВС - 18 мільярдів
на онкохворих дорослих - 298 мільйонів
на реабілітацію дітей з
церебральних паралічем - 675 тисяч
brownian: (І не бі погрібаяй їх)


http://www.youtube.com/watch?v=xVURgyaiUO0

Давиду Тарасенку лише 11 років, він навчається в шостому класі СШ №3. За словами хлопчика, він повертався додому після закінчення уроків у другу зміну, побачив якийсь мітинг у центрі міста і вирішив підійти й подивитись. А коли ведучий почав запитувати у людей, чому вони тут, не розгубився, зібрався з думками і виступив. Та так чітко, що йому аплодували всі присутні. Коли увечері того самого дня журналіст розмістив це відео на місцевому новинному сайті, невдовзі воно зібрало тисячі переглядів і десятки коментарів. Хтось щиро підтримував хлопчика, а хтось написав, що дітям не місце в політичній грі.

До речі, батьки хлопчика на той момент не були присутні на мітингу і навіть не знали про рішучий вчинок свого сина. Звичайно, вони пишаються тим, що Давид не боїться висловлювати своєї думки, не за віком розумний, але водночас побоюються, щоб учителі й особливо адміністрація школи не почали тиснути на хлопчину, занижуючи йому оцінки або чіпляючись без причини. З чуток, навіть директора школи вже викликали на килим до вищестоящого керівництва для розмови на цю тему. Хоча, можливо, його викликали зовсім з іншого приводу. Ми ж сподіваємося, що сміливий хлопчик не постраждає за свободу слова і висловлювань, які гарантовані Конституцією України. Тетяна Анатоліївна, класний керівник хлопчика, зауважила «Дню»: «Єдине, що я можу сказати: Давид — це дитина, у якої уже формується особистість і власний погляд на цей світ».

До речі, наступного вечора Давид прийшов на мітинг у Чернігові вже з групою підтримки — своїми друзями та однокласниками, і разом вони заспівали пісню, щоб підтримати всіх присутніх. А кореспондент «Дня» напросився в гості до хлопчика, щоб познайомитися з Давидом та його батьками ближче і розповісти читачам, у якій сім’ї зростає юний патріот.


Більше тут: http://svoboda.fm/politics/ukraine/227316.html
brownian: (І не бі погрібаяй їх)


Праворуч — обкладинка, яку я робив, до книжки, яку я верстав. На обкладинці використано моє фото (яке я клацнув, тобто).

Зображення залінковане на вікіпедію; воно (правда, зменшене до 701×1024, та й у RGB jpeg) опубліковане на умовах CC-BY-SA: кожен може звантажувати собі, модифікувати й використовувати як заманеться (в тому числі наживати страшні капітали) — треба лише зазначати автора. Мене.)

Це так. До речі.

А нижче — Андрес Сеговія виконує Чакону (зі скрипічної Партити №2) Баха.


http://www.youtube.com/watch?v=zcGt9AFlIPY

Це — Бах. У нього ніколи немає темряви. Може бути який завгодно трагізм (що у Баха буває нечасто), але завжди є світло. І завжди є справжні почуття. Дуже сильні почуття. Справжня любов. Навіть у якихось «легковажних» оркестрових сюїтах чи «снодійних» Ґольдберґ-варіаціях.

Я, власне, просто «чую» собі цю Чакону як «супровід» до того, що далі.

Read more... )

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 09:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios