brownian: (Оттак)
Оце дивлюся на сьогоднішні новини... і: все, що в нас лишилося, — Майдан.
brownian: (Оттак)
Сьогодні на базарчику побачив листівку, яку приліпив ще 17-го. На боковій стінці платіжного терміналу, у бік перехрестя між рядами кіосків. Досі висить. Досі її хтось читає. Якщо навіть усі інші сорок дев’ять вже давно тойво, це означає тільки одне — щодня треба щось робити.

Усім тим, кому «хотілося б чимось допомогти Майдану» (хто хоче — допомагає; саме кому «хотілося б») я пораджу не шукати оптимальну роботу і не озиратися. Не озиратися на свій статус, на професійний досвід, на звички... Ані на що.

Просто взятися за якусь роботу. Завтра можна й за іншу, це не принципово.

До речі, я не просто так написав саме отак про Лізу — якось увечері (19-го) підійшов наостанок до входу в будинок профспілок (сфотографував там оте «Алярм! Троєщина!!») і почув: «Хто хоче кілька годин попрацювати?». Я не наважився зробити вигляд, що не хочу, і просидів кілька годин на кухні, мастив бутерброди, кілька сотень (теж крапля в морі, до речі). Так от — там працюють герої. І та сама Ліза, геть змучена, — але працює. Працюють так, наче ця праця — найголовніша в їхньому житті, наче в них немає більше нічого, ні рідних, ні роботи, «досвіду», «статусу» тощо.

Колись почув: «Якщо ти [на новому місці] хочеш чогось досягти — забудь, що ти щось знаєш». Працюй так, наче від цього залежить геть усе.

По суті, так воно і є. Геть усе.

«Царство Боже — всередині» нас. Тож працюймо.
brownian: (Оттак)
Люди живуть на Майдані, люди влаштовують акції, щось блокують, десь пікетують, «волонтерять», читають та слухають лекції, намагаються дотягтися до кращого майбутнього та спонукати до цього інших. Просто дивовижно, скільки у нас «чистих серцем» людей, які вміють просто працювати, працювати на результат. Увесь цей час — вчора, сьогодні, завтра.

Якщо щось не подобається — зроби краще.

Якщо не можеш — чи «якщо не мрійник», — допоможи. Чим можеш. Хоч чимось.

Сьогодні, завтра, післязавтра.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
От дивлюся я на реакцію Росії на наші події та клекотання, та й думаю собі про ті риси, які нас ведуть на Майдани: чи це усе придумав австро-угорський генштаб у XIX-му, чи це, насправді, чісто русскоє свободолюбіє, зіпсоване поляками ще у XVI–XVII-му...
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Сподіваюся, нікого не треба переконувати в тому, що слова: «Вами маніпулюють!» — неприхована спроба маніпулювання?

Це ж надзвичайно просто :-)

Якщо батько каже синові: «Ти потрапив під шкідливий вплив!!» — це ж свідчить, що батько хоче тримати сина під своїм впливом. Можливо, батько правий на 100%, але ми не про це :-)

Усі прояви кібератак є нічим іншим, ніж спробами маніпулювати, і це якраз зрозуміло. Але подумайте — чи зміниться суть вислову «Був учора ввечері на #євромайдан холодно, захворів, завтра вже нікуди не піду. Фарс від опозиції» від того, додати чи не додати до нього (вислову) ще два слова: «Вами маніпулюють»?

На жаль, ми іноді надто боїмося цього — бути жертвою маніпуляції. І цей неприємний слизький острах «вимикає голову» .)

І, як результат, — «нами маніпулюють».

У «євромайданній» ситуації такі «атаки на психіку» мають на меті лише одне — спонукати людей розійтися.

Але — вдумайтеся — можна ковтнути одну пігулку, скажімо, помаранчеву, і залишитися на Майдані заради того, щоб домагатися Євроінтеграції. А можна ковтнути іншу — умовно назвемо її синьою — і сидіти вдома, в теплі. І тішитися від того, що «захистив» власну «особистість» від «маніпуляцій».

Я тут не хочу обговорювати тему доцільності Євро- чи Тайожноінтеграції, я не хочу обговорювати ефективність методів, якими «працює» зараз Майдан .)

Якщо не хочемо, щоб нами маніпулювали, — думаймо головою, обираймо собі шлях і намагаймося бути конструктивними. Я тільки про такі банальності, власне .)
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Одразу — я не згоден .)

Не «остерігайтесь», а йдіть назустріч і не бійтеся.

Вас (чи «нас») ще «зрадять» не раз, і не треба цього боятися!

Нам усім треба виробити імунітет від «зради».

Треба працювати, треба трудитися, не треба розраховувати та/чи очікувати на подарунок долі.

«Віддай кров і прийми дух».


Це для тих, хто може, звісно. Але — в ідеалі — треба саме так.

Заперечуйте .)


Originally posted by [livejournal.com profile] vova_comment at Остерігайтесь кидка
Після прочитаного запису: "Хто очолює Майдан. (с) Александр Кравчук ФБ" почав думати в цьому напрямку.
А дійсно хто вони? В тому записі є всі ті прізвища. Я їх не знаю. Серйозно, про когось чув, як от про Данилюка, але тільки прізвище, а хто і що він...
Я солідарний з людьми, хто проти прапорів політичних партій на майдані, хоч і не бачу в цьому нічого поганого. Ось забрали прапори і кому це в плюс? "Та будь-ласка. Все, що не заперечує закон. Аплодую тим, хто вийшов за європейську інтеграцію", - поплескав у долоні президент.
Тому, це саме владі добре від цього. Але це не саме страшне.
Питання  залишається відкрите. Хто очолює майдан? І хто буде відповідати в разі чого? Для опозиції в лиці "КЯТ" це в якійсь мірі плюс. В разі заворушень на них не лягає жодна відповідальність. Люди самі вийшли. Але я проти того щоб акції були без політиків. І на даний момент я не готовий міняти лідерів. "КЯТ" я трішки знаю, вони на виду і їм є що втрачати. А хто такі Данилюк і Ко? Можливо вони хороші хлопці, але чи підуть вони виручати людей з міліції в разі чого? В "КЯТ" хоч мандати є і вони не кидають  напризволяще. Чи будуть Данилюк і Ко. стояти в перших рядах при бійці? Не знаю, я про них взагалі нічого не знаю, як і більшість.
Отже, вважаю без політиків не можливо в даний момент.  Якщо Данилюк і Ко. "кинуть" людей, то при фальсифікаціях в 2015 році на майдан ніхто не вийде. І тут потрібно добре пильнувати цих очільнків, любих очільників. Щоб в кінці не було "мучительно больно" за проведений час на майдані і зраду.
І останнє, будьте уважні та обережні і думайте головою, своєю головою.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Колись давно я вирішив, що спілкуватимуся лише українською, якщо «оті пацюки» зроблять російську другою державною.

Колись давно (але вже пізніше) я зрозумів, що спізнююся. Що не треба аж надто дивитися на тих пацюків.

Із того часу я спілкуюся лише українською, але й відчуваю, що ще тоді — я спізнився.

Що я прогавив уже після того, і що я не встиг ще тоді?

Ми всі спізнюємося, ми не встигаємо на зустріч зі своєю країною.

Це просто думки, хоч і колючі.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Про асоціацію.

Я, в принципі, трохи стежу за подіями — читаю стрічки та спільноти .)

Гадаю, асоціації не буде.

Щось ми не змогли.

* * *

— Пам’ятаєш, Сонечко, ту фразу: «Свободи без крові не буває»?..
— То хіба ж мало людей пролили свою кров?!.
— Так, але ж... але ж вони зараз вільні :-)
— (після паузи) так... :-)

* * *

Так, справді: багато хто хотів би бачити те, що ми вже змогли побачити. Вирости із совкового комсомолу, навчитися думати вголос, заново вивчити мову, заново народитися зі своєї історії та культури; іти у вишиванках Києвом у 1991-му, отримати свій герб, прапор і гімн — свою державу.

Усе — не без участі тих, хто пролив за це свою кров.

А самі?..
brownian: (І не бі погрібаяй їх)


Побували вчора у театрі ім. Франка, «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького.

Загалом враження дуже гарні :-)

По-перше, приємно, що публіки було майже «далі нікуди» (глядачі сиділи й на приставних стільцях). Коли ми купили наші квитки (6-й ряд партеру, по 250 грн. квиток), вільних місць залишалося всього три (за два тижні перед виставою). І це вже аж зовсім не прем’єра.

Сама вистава залишила трохи суперечливі враження, але таки залишила; між собою обговорюємо, отже — є що обговорювати.

За «звук та музичність» я би поставив не менше 11 балів (якщо з 12-ти). Музи́ки — просто молодці, зіграли чудово :) Дуже вдало у виставу впліталися пісні та танці, все прекрасно.

Костюми та декорації — 12, безумовно, це чудово :)

За «видовищність» — також висока оцінка: у виставі дуже багато деталей, які часто викликають сміх публіки. Справді, окремі деталі «звучали» майже бездоганно — я однак не зможу це все описати, але: Карпо покотив колесо Лаврінові; Кайдашиха злазить із печі; Лаврін подає батькові ціп, Кайдашиха ховає полотно зі словами «забери хоч усе»... Проте, як на мене, забагато деталей «звучали з повторами» — не підкреслювали якусь рису, а здавалися (мені,) саме повтором: пляшка, чарка, політ Мотрі а потім Кайдашихи (Карпо ловив обох)... Задля сміху, просто повтор.

Загальне враження вийшло трохи зіжмаканим — уся вистава розпадається на окремі (загалом, досить смішні) деталі, у гострих епізодах публіка ніяковіє, бо проглядає щось недоречне для загального тону вистави... і все розпадається на ряд смішних епізодів з чудовими костюмами і музичним оформленням.

Кайдашиха (Сумська) грає просто чудово :)

Фінал — гроза, дощ, усі мокнуть по різні боки межі — вийшов не комедійний. «Гострі» сцени сімейних конфліктів аж ніяк не комічні.

Чіплятися до окремих моментів було б смішно, звичайно. І комедія з «гострими» сценами, і драма з комічними — все було б добре.

Але, як на мене, — вийшло щось «ні те ні се».

І при цьому загальна оцінка — не менше десяти, усім рекомендую піти та переконатися, що я неправий :-)
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Позавчора абсолютно випадково відкрив якусь сторінку у «підсунутій» мені книжці лікаря С. Бубновського і прочитав таку фразу (цитата з пам’яті, може бути не абсолютно точною; переклад з російської мій, звісно):

Життя значно довше, ніж може здатися;
і по-справжньому починається воно тоді, коли закінчується здоров’я.

Мені здається, я розумію, що має на увазі автор.

Усім хворим бажаю жити.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Кожен може вляпатися. І кожен може поводитися обережно. І на кожного можуть тиснути обставини.

Спортсменів «залучають» до різних акцій обидві сторони — спортсмени охоче на це йдуть, бо «нема чого їсти». Що на це можна сказати?

Вадік «Румун» («як усі», до речі) також пішов на цю «акцію», припускаю, саме тому, що «нема чого їсти». Потім, як логічний наслідок, посидів перед камерою і наговорив підкинуту «дядями» «легенду». Бо він сам собі звузив простір для вибору.

А його «побратимам» сказали: «Нада паддєржать парня... А ми вам ісчо по бубліку дадім... А нє то...» — і «побратими» погодилися. Вийшли і пообурювалися. Підтримали хлопця.

Коґоток увяз — всєй птічкє пропАсть.

Кожен із нас опиняється перед вибором. Рано чи пізно.

Б’ють за українську мову? Так, саме за мову.

То говорити українською чи ні?

Я, до речі, перейшов «виключно на українську» кілька років тому. Бо знав, що це все буде. Тому вирішив почати з легшого, і самому звикнути не зважати на мову співрозмовника, і привчити до «себе такого» своїх колег та керівництво ,)

І кожен лише сам може вирішити ці питання.

Але... ніхто не сховається від вибору .)

Ніхто.

Сьогодні б’ють за українську мову, завтра битимуть за вишиванку, за жовто-блакитну стрічку, післязавтра — за відсутність червоної чи триколірної стрічки — чи за що завгодно.

Проте... вибір можна відтягти. Можна бути «фашистом», можна бути «антифашистом». А можна десь тихесенько пересидіти. Це також вибір.

В україномовних патріотів України є можливість стати російськомовними — теж патріотами! У російськомовних патріотів України — навіть у «російськомовних фашистів» — є шанс дожити до самісінької смерті .)

Це також вибір. Есть ли на свете мужество — каждый решает сам.

Але... «Вже близько, перед дверима». І рано чи пізно кожен муситиме щось собі вибрати.

То краще тепер.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Іноді бувають досить кумедні ситуації.

От, скажімо, обговорюєте ви із товаришем т. зв. «записку Сумцова» щодо утисків української мови, а до вас підходить якась пані і починає обурено: «Да ви што — протів русского язика?! Ви протів русской культури?!..»

Якщо я правильно її розумію, якщо я їй скажу, що у 1941-му фашистська Німеччина віроломно напала на СССР, — я буду протів нємєцкого язика і нємєцкой культури.

І навіть хотітиму переписати історію.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
На написання цієї нісенітниці мене надихнули інтелектуальні бесіди у спільноті urb-a. Вирішив... хоч трохи себе розважити?

Але, схоже... все одно якось бридко.


Originally posted by [livejournal.com profile] parador at Казочка про сірого бичка
Или «Неформальное введение в курс молодого исконника»

Необходимость написания данного введения вызвана тем, что многие берутся рассуждать об исконности всего исконного, разъяснять исконность всего исконного окружающим, в том числе потенциально исконным, но при этом весьма безграмотно оперируют фактами.

Безусловно, это просто введение, без отягощения цифрами, датами и фактами. Это введение даёт только направление мысли, весь фактический материал (оставшийся, ввиду безграничности своей, за пределами данного введения) должен сопутствовать этому основному направлению.

Начнём по-порядку.

Общаясь с неокрепшими умами, необходимо трезво оценивать контингент, его средний и пиковый интеллектуальный уровень. Ибо можно опростоволоситься.

Лучше избегать выступлений перед людьми с высшим образованием. Лучше выступать в рекламной паузе сериала «Няня», если есть такая возможность. Далее, для начала определённости, имеется в виду именно выступление перед людьми необразованными.

Читати далі )
brownian: (Default)
Повернувся з Полтавщини, був удома (у батьків), був і в гостях — невеличке село під Лубнами. Два тижні на природі (вперше років за 15 втекли з дружиною з Києва разом аж на два тижні), з купою роботи, практично без інтернету — це щось .)

Чудові люди. Щирі, привітні, прості й трудолюбиві.

Вразила Сула — річка надзвичайно чиста! Справді, як для початку осені — надзвичайно прозора вода. Видно рибу, навіть без поляризаційних окулярів В-)

Вперше поїхав без фотоапарата (шкодую!), фотографував мобілкою, а вона в мене на таке не дуже годиться.

Кілька фото й трохи суму )

Досі тримаються луки — люди тримають по дві-три корови, луки у чудовому стані. Там, де постійно косять, — навіть амброзія не встигає сіятися і розростатися. Кінець вересня — коротка шовкова травичка, лугові квіти.

А ліс скоро ростиме лише у Китаї, дерева лише одної породи і одразу із логотипом виробника.

Отаке.
brownian: (Default)
Прочитав "Тату, тату, лізе чорт у хату" і таки пишу давні думки.

У всьому тому, що зараз при владі отаке, винні у першу чергу наші «патріоти» (які все продають при першій нагоді, разом із собою) і РПЦ.

Так, РПЦ зробила надзвичайно багато для того, щоб оте-го прийшло до влади. Не одна особа, а увесь криміналітет, який маємо. І матимемо.

Так, РПЦ зробила надзвичайно багато для того, щоб комуністи і досі так гарно жили. Більше за наших патріотів зробила.

Але і вони, «патріоти», також на п’єдесталі із цифрою «1» у цьому рейтингу.

ps. УПЦ(МП) — це також РПЦ, «раптом хто не знає».
brownian: (Default)
Офіційна заява )

Отже, ми всі знаємо, що ті дурні дівки завалили знак, встановлений на вшанування пам’яті жертв політичних репресій. Знак у вигляді хреста.

У вирі голосів найвиразніше (чи це моє суб’єктивне враження?) чути вигуки про те, що той знак було встановлено незаконно, а також про те, що вибрана форма — хрест — не відповідає уявленням різного ґатунку атеїстів про «політкоректність».

Чудово, любі атеїсти. Я аплодую.

Був знак. Незаконно встановлений. У вигляді хреста. На вшанування пам’яті.

Тепер його немає. І не буде. Ніякого.

Бо ви, любі атеїсти, не зробите проект, не підете його затверджувати, не «виб’єте» дозвіл з цієї влади, не встановите інший знак. Такої форми і вигляду, які вас влаштовують.

Ви цього не зробите.

А ті, кого ви лаєте за «просування», буцімто, релігійних символів, — вони встали, зібралися, встановили.

Але ви цього не зробите. Саме тому я й кажу, що «політкоректність» — руйнівна сила.

Мало того — лишається тільки «вираховувати», який знак буде наступним.

Я помиляюся? — я буду радий принести якусь тисячу гривень на новий пам’ятний знак. Працюйте, а не воюйте з іншими релігіями.

Бо зараз ви руйнуєте. Разом із тими дурними дівками, також атеїстками.
brownian: (Default)
Купа роботи. Ніхто не помагає .)

Іноді хочеться відпочивати «десь тут».

Купа думок... «Думки, думки — метелики тендітні...» (з не-мого й неопублікованого). «Рука так тягнеться й тягнеться» щось почати писати, писати, писати...

Але то все... почекає?..

Ми тут багато всього пишемо. Але то переважно «фактаж» — негативний чи позитивний. Мабуть, все комусь потрібно. Але хто з нас не знає, що «велика Артеміда Ефеська»?..

Хочеться «конструктиву».

В Українській Вікіпедії тривають Місяць зв'язності та Олімпійський тиждень 2, розпочався Місяць українського села. Поспішайте долучитися до учасників!

Толока. Така собі толока. Просто чудово.

Я був би радий десь у ЖЖ-просторі знайти якусь спільноту, де лунають подібні заклики...

Я, мабуть, мрійник.

Але трохи собі дозволю. Зовсім трохи. )

Гаразд, ще й PPPS. Ми безсилі. Ми, навіть дуже сильно бажаючи, ніякими своїми дописами не можемо «додати собі зросту хоча б на один лікоть» — не можемо «скасувати» «дебільний закон», не можемо вигнати мавп із Ради... Тож а) навіщо ми це пишемо? б) як писати, щоб змогли? і в) ...цього всього мало.

Так, я сам не знаю, чого я хочу. Працюю далі.

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios