brownian: (У перспективу)
Бачимо, що події багато кого «підвели з дивану», — і об’єднали нас проти агресії.

Я би назвав це «появою „ситуативної нації“». У лапках, бо надто все умовно.

Ми покажемо, що є політичною нацією, якщо всі разом дружно ви́знаємо новообраного президента :)

Так, Європа, США, хто завгодно — його ви́знають, так, Росія, Північна Корея тощо — не ви́знають, але головним гравцем у цьому театрі не дивлячись ні на що маємо бути МИ.

Тому треба обрати президента й *навчитися його контролювати*.

Це важче, ніж скинути й вигнати. Але інакше ніяк.
brownian: (Алярм!)
У зв’язку із «пропозицією від Коломойського» бачу деяку ейфорію «в різних інтернетах», і це добре, мабуть .)

Але є два моменти.

«Ідеологічний» момент.

Не варто розраховувати на зовнішні фактори. На санкції ЄС, на війська НАТО, на зброю США, на совість Ахмєтова, на професіоналізм «силовиків», на гроші Коломойського, на ПС... Так, Коломойський, звісно, — наш, український громадянин (а ПС — теж наші!!), тому називати його «зовнішнім фактором»... доречно й необхідно саме стосовно кожного із нас.

Усе залежить тільки від нас. Від кожного з нас. «Акція від Коломойського» допоможе, але нічого не вирішить.

«Технічний» момент.

Пам’ятаєте той запис на ютубі — інструктаж російських диверсантів щодо тактики дій на нашій території? На питання «а якщо місцева влада погодиться на ультиматум?» прозвучала класична рекомендація: ви маєте знати про результат переговорів ще до того, як ваші «переговірники» повернуться; якщо влада погодиться — на переговірників на зворотному шляху нападуть. Тобто, усе має бути так, ніби влада погодилася, а потім по дорозі розстріляла. Це класика жанру.

Тобто, протидіяти «пропозиції Коломойського» також просто — достатньо вистежити того, хто йде здавати зброю, і дочекатися його, як вертатиметься. Далі — фантазуйте. Звичайно ж, це робитиме... ні, навіть не Правий Сектор, це будуть «головорізи» із підрозділу «Донбас» батальйону «Дніпро». Жидобандерівці.

Це не я придумав, це справді класика жанру. Як цьому можна протидіяти, я не знаю. Можливо, найкраще — не розраховувати на ефективність «акції», займатися якоюсь серйознішою справою.

Важливо — усвідомити й пам’ятати, що проти нас ведуть війну терористи, в яких багато чому навчилося ще Гестапо й ще у тридцятих.

І що все залежить тільки від нас.

І від Бога. А Він на нашому боці.
brownian: (Оттак)
Пам’ятаєте? — Майдан. Мороз, невизначеність, «чорна ікра» беркутівських касок, желеподібна опозиція. Якби не підтримка «мирного населення»... Спробуймо уявити.

Те саме зараз — Крим. Не тільки, звісно. Але їм найважче.

И - Симферополь.

Полчаса назад с сыном вернулись домой. Стояли в "живом щите" возле штабной воинской части в Симферополе (угол Павленко и, прости Господи, К. Маркса)

Когда я приехал туда в 22 часа, там было 8 человек. Но потом народ как-то быстренько собрался, и в итоге утро м встретили уже количеством примерно в полсотни, если не больше.

Украинские военные подходили к забору, мы много общались.
Read more... )
Пожалуйста, не забывайте, что сегодня по-прежнему нужна поддержка в виде нашего присутствия ВСЕМ украинским частям в Крыму. На сторону противника, нарушив присягу, перешел лишь один-единственный человек: бывший командующий Березовский. Все остальные военнослужащие продолжают служить Украине.

Мы победим.
Слава Украине!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=279038282251137&id=100004349016024
brownian: (Алярм!)
Нам — багатьом з нас — знадобилося два місяці втрат, щоб усвідомити, що Януковичу не можна вірити. Насправді ж, зараз очевидно, що це не Януковичу, а саме Путіну.

Навіть якщо він виведе усі війська — запросто може почати провокації й теракти.

Він боїться [економічної] ізоляції? — все ж виявляється у порівнянні. Можливо, є речі, які він боїться більше, — не будемо вважати, що ми розуміємо його логіку й психіку.

Крім того, пропаганда — страшна штука. У Путіна впаде рейтинг? Я практично впевнений, що народ повірить, що в усьому винні «бендерівці» й «піндоси». У це багатьом повірити легше, ніж у те, що правда — не на їхньому боці. Трохи попрацювати — й там також будуть черги у військкомати.

Тому тримайтеся, тому — тримаймося. Спокійно, впевнено і вперто. Конструктивно і послідовно.

Наша любов має перемогти їхню ненависть.

зі. Пам’ятаєте епізод із Папою, голубами, вороном і чайкою? — ми не знаємо, коли це все закінчиться. Заспокоюватися рано, однозначно.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Багато пишуть... Багато людей були там — я не був — я останні два дні тільки читаю.

А перед тим намагався якомога більше бути у 17-й лікарні, був «далеко від комунікацій», було не до мережі майже.

Але — дві миті. Коротко. Бо хочу написати.


* * *

18-го пізно ввечері везу двох поранених «розквартировувати». Один — біля шестидесяти, другому — 66 років.

І цей 66-річний Ярослав — спокійний і впевнений — шкодує лише за одним: його сумка залишилася у жовтневому палаці. А там — «результат багаторічної праці»: тисяча народних пісень, які він збирав по селах.

На ранок 19-го (він ночував у нас) питав, чи, на мою думку, зможе він пройти туди і знайти.

— Воно ж їм (беркутівціям) не потрібне?
— Ні, але пройти не вийде. Хіба пізніше.

Дуже цікавий і... мудрий дядько. Народився у засланні, більша частина життя — по світах, бо на Франківщині забороняли селитися.


* * *

Годині о першій ночі відвозив пораненого хлопця від готелю «Козацький» до Михайлівського. І всю дорогу — хоч і недовго, але перемовитися встигли — він бідкався, що його торба залишилася в наметі. Також «багато років праці» — дисертація.

— О-йо-йой... Як Ви думаєте, чи можна буде знайти?.. Там же вся моя робота!
— Ну... Так... все може бути. Все може бути.

З ноги — калюжа крові; через браму пошкандибав під руку з якоюсь медсестрою. Не сумніваюся, що весь час думав про свою дисертацію.


* * *

Безсумнівно, Україна має в серці щось таке, що не вмирає.
brownian: (Оттак)
В Українському домі триває акція "Щитопис". Художники розписують бойові щити воякам Самооборони Майдану. Людей багато, робота кипить. Хлопці у балаклавах спілкуються з дівчатами-художницями, а ті розписують щити квітами і гербами.



https://www.facebook.com/mysteckasotnya/posts/1464499900440678
brownian: (Оттак)
Громадський сектор Євромайдану пропонує поширювати заклики колишніх політв’язнів (клац на фото веде на джерело).


Олесь Шевченко, колишній політв'язень:
Ми побачили сьогодні, що головний ворог українського народу — це Верховна Рада. Вони оголосили нас злочинцями. Ті мільйони людей, що вже були на Майдані, і ті, що прийдуть в неділю на 12 годину, за новим законом — злочинці. Кажуть, що все має відбуватися законно. То я вам нагадаю, що Україна як незалежна держава теж виникла незаконно. Якби ми дотримувалися радянської конституції, ніколи б не було сьогодні вільної незалежної України. Нашої країни просто не існувало на політичній карті світу.
У конституції записано, що вищим носієм влади в Україні є український народ. І якщо влада, обрана ним, не виконує своїх функцій захисту народу, вона повинна бути повалена. Це право народу і обов'язок кожного громадянина — змінити владу, яка зрадила народній довірі. Тому я один із перших закликаю вас виконати конституційний обов'язок — звалити антинародну владу.





Політв'язень, член Української Гельсінської Групи Василь Овсієнко (на фото — з ключами від камери Василя Стуса).
У 1917–1920 році всюди валялася зброя. Люди брали її і йшли билися. Тепер — інша зброя. Я захоплений нашим народом. Коли такі бунти відбуваються в Парижі, в Афінах у Каїрі — там спалюють по сотні машин за ніч, розбивають вітрини. А в нас — ненасильницький спротив. Це — дуже правильно.
Це покоління, яке виросло під синьо-жовтими прапорами, не захоче в тюрму народів, яка називається тепер Митний союз. Впевнений, що перемога буде за нами. Не знаю, скільки для цього треба буде положити здоров'я, а може й — крові і життів. Бо банда буде чинити збройний спротив.
Ми не повинні допустити насильства — з нашого боку принаймні. Бо в такому разі Янукович одразу звернеться до своєї батьківщини — його мати росіянка, з Орловської області — до Путіна, щоб він надав допомогу. Росія має досвід такої братньої допомоги — скажімо, Угорщині в 1956-му, Чехословаччині в 1968 році, Афганістану в 1979-му. То була кривава допомога.
brownian: (Оттак)
Взагалі, хто стає хазяїном міста, призвичаєного жити вільно, і не знищує його, має чекати, що його самого знищать, бо повстання завжди буде виправдане в імʼя свободи і давніх порядків, які ніколи не забуваються ні від плину часу, ні від благодії Державця.
-- © Нікколо Макʼявеллі
brownian: (Оттак)
Вчора побачив на Майдані кількох чудових людей. Не кажу про Славка (того, який отут заспівує) — хоча це також було класно: ідемо з Віктором, і раптом «о, Славко» .) Каже: «я ж у резерві, приходжу на ніч, коли справді треба». :) прикільно.

Побачив Кирила Стеценка. Вадимовича. Онука «того Стеценка».

Побачив В’ячеслава Корнієнка. Того, що зафіксував та дослідив більше семи тисяч настінних написів Софії Київської (і вже видав, здається, три томи). «Ви на ніч?-)» — «Так, на ніч» — це прекрасно.

Це була прекрасна ніч. І навколо була безліч прекрасних людей.

І не можу не згадати, як 11-го грудня вночі моїх «домашніх» розбудила Лю Пархоменко: «Штурм почався, усі на Майдан!!» — обдзвонювала всіх, кого знайшла в записничкові, й кричала, дихаючи корвалолом... А я потім дивувався, чого раптом вони мені дзвонили серед ночі .)

Ми живемо у прекрасний час.
brownian: (Оттак)
Від себе: завжди, хоч трохи, працює «ефект бджоли та/чи мухи»: бджола бачить тільки квіти, муха бачить тільки бруд .)

Але фото справді гарні, їх можна роздивитися й переконатися :-)

Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Грязен ли #Евромайдан?
Вважаю, дуже корисний пост.
Корисний для тих, кого обтяжують бригади тролів. Відомо, що вони шпарять по методичкам і "загажено, записано" у них являється одним з головних аргументів.
В такому випадку показано кидати пост-ілюстрацію. Лаконічним коментом.
ну, це для тих, хто ще не вміє просто ігнорувати тролів.
(наприклад, я(((
Отже, ставлю теги "На замітку" та "корисне"

Д.М.


Оригинал взят у [livejournal.com profile] awo_onyshchenko в Грязен ли #Евромайдан?
#Евромайдан #Євромайдан #Euromaidan

После того, как я дал на ФБуке ссылку на последствия антимайдана в Мариинском парке, один мой вполне адекватный товарищ из Донецка упрекнул, что я умалчиваю о сраче на Евромайдане.
Мол, там всё вокруг загажено, в том числе и нечистотами.

Хочу высказаться по данному вопросу.
Разумеется, долговременное нахождение на площади множества людей, которые не просто там живут, но вынуждены организовать полный цикл зимнего жизнеобеспечения, не может пройти без последствий.
Повреждений на Майдане немало, глупо это отрицать.

Но срач ли это?

7 января, после ночного празднования рождества, я приехал на Майдан.
И самое сильное впечатление произвела ... чистота.

Не верите? Судите сами: )

brownian: (Оттак)
Originally posted by [livejournal.com profile] v_n_zb at Украинская версия клипа на песню "Машины времени" "Брошенный Богом мир"
.
Украинская АКТУАЛЬНАЯ версия клипа на известную песню "Машины времени" "Брошенный Богом мир".


Черни в золоте, тесно в комнате,
Тесно в городе,
Мир – большая тюрьма.
Кутерьма.
Лето в холоде, танцы в холоде,
Кто на проводе?
На проводе тьма.
Тишина.

И не склеить осколки,
И не вытравить мрак,
Видишь, как плодятся волки
Из бездомных собак.
Вставь башку в телевизор,
Протри кушетку до дыр,
Ты уже посмертно вписан в этот
Брошенный, брошенный, брошенный Богом мир.

Болтом — гаечкой, волком — заечкой,
Кем ты был, кем не был,
Пойди разберись.
Обернись.
Стал овечкою,
Встал со свечкою,
Нынче бог тебе как фиговый лист,
Типа чист.

Сомневаться не надо,
Время вспять не течёт,
Ровно в полночь день со склада уйдёт со счёта на счёт,
Но сейчас не об этом.
Я так хочу, чтобы жил
Тот, кто бросит лучик света в этот
Брошенный, брошенный, брошенный Богом мир.

.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Барикада, купа людей, депутати (Мірошниченко й ще хтось, перепрошую) щось перетирають із [під?]полковником про те, що якщо раптом вимкнуть світло, міліція має перейти на бік народу, а не морозитися.

А того полковника підвів до депутатів один такий собі Іван. Надзвичайно мирний і «позитивний» дядько.

Спочатку він організував тим хлопцям бутерброди, потім гарячий чай, потім полковник попросив... туалет ,) Іван домовився, туалет притягли й поставили між автобусами.

DSC_1577

При цьому він не тільки «дбає про побут», а й не стомлюється — з незмінною легкою усмішкою, як на фото — спілкуватися з людьми у формі, намагатися хоч якось хоч щось «розтопити».

Мені здається, у нього це виходить.

Пізніше ми з ним (це мій давній знайомий просто) пішли по «гарячих» (тоді ще ледь теплих) точках, де Іван так само спілкувався і з беркутом (на Богомольця), про це вже було, але ось іще раз це фото:

DSC_1588

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:45 pm
Powered by Dreamwidth Studios