brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Пам’ятається (із «Чорного ворона»), у 20-ті операцію по «знешкодженню» свідомих українців так і називали — «Свидомые».


Originally posted by [livejournal.com profile] gloria_ma at post
Депутати Верховної Ради АР Крим попросять кримських правоохоронців зайнятися виловом україномовних людей.

Таку пропозицію озвучив депутат із "регіоналів" Володимир Кличніков на засіданні Президії кримського парламенту, передає сайт Коментарі.

"Я прошу Президію Верховної Ради Криму звернутися до правоохоронних органів, щоб вони уважно відстежували діяльність тих, що закликають, в останні дні ініціаторів націоналістичного спрямування. Тим більше, визначити їх не важко, тому що найчастіше більшість з них жодного слова по-російськи не знають", - сказав Кличников.

Заразом він запропонував також звернутися до кримського Мін'юсту з питанням про заборону діяльності в межах Криму всеукраїнського об'єднання "Свобода".
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] lvivil at Як за три хвилини українізувати ресторан... /перепост/

Originally posted by [livejournal.com profile] texty_ua at Як за три хвилини українізувати ресторан
Ініціатива «Дріжджі» створила проект «Мовний контроль», завдяки якому кожен українець може створити та надіслати скаргу на відсутність української мови в закладах харчування та україномовного маркування на товарах. Аналогів цьому ресурсу за всі роки незалежності України ще не було.

(Читати і більше ... бувати в ресторанах... :)  <<<===  )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Є отака книжка — «Якою мовою молилася давня Україна» (вся книжка доступна для звантаження).

Відбулася отака презентація й отака розмова з авторкою на Першому каналі радіо, у передачі «Український вимір».

Можливо, комусь буде цікаво й корисно.
brownian: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] parador at Любителям руської мови. Деякі акценти
26-го жовтня (за Юліанським) 1784 року Київський митрополит Самуїл Миславський видав такий наказ щодо навчання студентів Київської Академії правопису та вимові (цитую фрагмент):

«...многие студенты, учившиеся богословию и философии, во время производства их во священные чины являются вовся неисправны в чтении по церковным книгам, чрез что подвергают себя стыду, а на Академию и учителей навлекают предосуждение... А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов, в свободное от учения время упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных всякого рода книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистаго произношения, особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее, — к тому ректор с префектом имеют употребить такия меры, которыя бы исполнению сего предписания действительно соответствовать могли».
Найбільше нас у цьому наказі цікавить фрагмент «упражнялись... особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее» (до речі, треба не «о́ксія», а «оксі́я», якщо комусь це цікаво, і не «ва́рія», а «варі́я»).

Чому це раптом стало «всего нужнее»? Звідки у нас може виникнути підозра, що студенти Академії не вміли читати богослужбові тексти? Як ми можемо «перевірити» — через триста з гаком років — їхнє вміння читати і вимову?

Отже, після кілької занять, присвячених правильному читанню літери «ѣ» (з того, що вже читали, згадайте: вѣвцѣ, лѣтера, мѣ [нота мі], фантазѣя, прїидѣте, имѣтацѣя, в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні акценти.

Читати далі »» )
Про чернігівську друкарню

Книжки із українськими наголосами друкарня намагалася видавати й після 1720-гоку:

Щоб обійти цензуру, друкарня намагалася щось видавати з неправильними датами — з часу з-перед указу 1720 р. Але надійшов про це донос, і чернігівська друкарня була змушена припинити видавничу діяльність аж до 1743 р.»
/Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002, с. 250/.
brownian: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] parador at Любителям руської мови. Трохи про вѣвцѣ
Сьогодні дуже коротко, на жаль :-)

У 1788-му році, у друкарні Почаївської лаври було видано «Книжицю для господарства» (І. Ленкевич. — Почаїв: Друкарня Успенського монастиря, 1788. — 111 арк.; 8°).

Нагадаю, що тоді Почаївська лавра була католицькою; нагадаю, що саме католики побудували Свято-Успенський храм (також, любителям усяких хіромантій/нумерологій, чи то пак — геодезій, нагадаю, що він орієнтований вівтарем на північ).

Написано книжицю українською та польською мовами — багато сказати немає чого, будемо просто читати.

Читайте і насолоджуйтеся, звертайте увагу на наголоси. Згадайте, що казав Сумароков про ѣ... Хто сумнівається — повторіть разів десять: вѣвцѣ, вѣвцѣ, вѣвцѣ... (Можна також потім польською: owiec, owiec, owiec...)

Кілька сторінок, польська й українська )

Книжицю можна почитати тут.
brownian: (Default)
За двома зайцями — чудовий фільм, який було знято українською, а потім «пересуржиковано».

Хочу нагадати один момент, одну фразу: «Прокіп Свиридович: До якого Сірка? В мене був собака Сірко, та я його давно прогнав з двору, що так погано дражнили» (дивіться фільм з 28-ї хвилини).

Що тут особливого?

А те, що собака був саме Сірко, це було «засвідчено» кольором, вухами, бровами — чим завгодно, але він був саме Сірком, це було всім зрозуміло, і саме тому всі «так погано дражнили». Очевидно, не лише собаку, а й хазяїна — тому той і захотів стати «Сєрковим».

Я якось зустрічав у словникові Грінченка такі випадки — слова, якими називають тварин відповідно до видимих ознак: отаку корову назвуть лише <якось отак>, і ніяк інакше тощо.

На жаль, я нічого такого не записав .)

А в моєму дитинстві я нічого такого також не пам’ятаю.

Якщо у когось у пам’яті залишилися якісь приклади — будь-ласка, поділіться. Дякую!
brownian: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] parador at Любителям руської мови. Деякі результати
Отже, нам знадобилося лише два заняття (ми намагалися прочитати написи на берестяній грамоті та іконі Андрія Рубльова), щоб отримати певні результати, причому досить важливі.

При цьому, на жаль, ніхто не захотів самостійно прочитати запропоновані написи — ситуація парадоксальна: написи написані саме руською мовою, цей факт ніхто не заперечує, проте як цей напис читається? Традиційна відповідь: «Не знаю, зверніться до фахівців». Іноді «списують» сучасне написання .)

Взагалі кажучи, мені іноді буває смішно, коли, нібито, «русскаязичниє» пропонують порівнювати переклади якогось давнього рукопису на сучасну російську та сучасну українську. Руську мову треба читати, а не перекладати. І на наших заняттях ми будемо саме читати.

Проте, повернемося до наших результатів. Ще раз «процитую» В. Виноградова:

Виноградов, Сумароков )

Далі на нас чекає багато цікавого .)

Будемо з’ясовувати, якою ж була українська редакція церковнослов’янської мови, як і коли вони виникла, коли «остаточно сформувалася» (згадаймо цитату з Гамановича: «...церковно-славянскій языкъ нашихъ богослужебныхъ книгъ окончательно сформировался къ срединѣ XVII в.»), чим саме так впливала на російську редакцію, яким чином так несподівано зникла.
brownian: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] parador at Любителям руської мови. Андрій Рубльов, 1411
Минулого разу ми намагалися прочитати фразу на бересті, написану руською мовою. Не все вийшло .)

На цей раз задача буде простіша — сім (неповних) слів на іконі великого майстра, прп. Андрія Рубльова.

читати далі )

Отже, три слова з семи. Не надто складно, напевно.

А зараз — питання складніші. Вимагають певної витримки і мужності ,)

С течением времени старославянский язык обратился у нас в тот искусственный, искаженный язык, который употребляется теперь в богослужении и называется церковнославянским языком.
Фортунатов Ф. Лекции по фонетике старославянского языка. М.: 1957. Т.2, с.6.

Питання: Що значить «с течением времени»? Як саме змінилася мова? Якою була вона — неспотворена, не штучна?

...церковно-славянскій языкъ нашихъ богослужебныхъ книгъ окончательно сформировался къ срединѣ XVII в.
Иером. Алипий (Гаманович). Грамматика церковно-славянского языка. М.: Художественная литература, 1991, с.14.

Питання: А як же молилися до того, від Кирила й Мефодія? Як саме і якими темпами мінялася мова? Коли «сформувалася» «мова богослужінь» у інших народів?

На ці питання немає відповідей (принаймні, у межах ЖЖ ми їх не знайдемо). Але їх (питання) треба тримати у пам’яті, щоб читати руські тексти неупереджено.

Бо «далі буде».
brownian: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] parador at Любителям руської мови
Ось візьмемо у руки шматок новгородської берестяної грамоти №354:



Багато разів мені казали, що ніхто, мовляв, не знає, як усе це тоді звучало.

Спробуємо, однак, прочитати:



Отже, оскільки ніхто не знає, то й читатиму українською:


І діду молися, чтоби їхали ви Юрієв монастир, пшенки попрошал; а сди єє (єї?) не надійся.


Хто може і хоче — прочитайте російською, порівняємо результати.
brownian: (Default)
Трапилося мені потримати в руках Румунське Євангеліє 1806 року. Таких (румунських, тобто) ніколи не бачив.

Зацікавило воно мене ще й тим, що писане румунською мовою, але церковнослов’янськими літерами.

Окла́д, титул і дві сторінки »» )

Чи хтось із присутніх знає румунську мову?! Можете мені «транслітерувати» кілька «абзаців»?-)

Дуже цікаво, як звучить транслітерація румунської церковнослов’янською абеткою.
brownian: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] vjn at Крок №2
Крок номер 1 було вже зроблено.

Крок номер 2 на черзі:

"в процесі схвалення закону в другому читанні та в цілому не були враховані пропозиції стосовно посилення захисту мовних прав російського та російськомовного населення. Закон, що набув чинності, значною мірою враховує інтереси національних меншин, але не враховує потреби росіян, що мешкають на території України і є корінним народом, а разом із великою кількістю російськомовних громадян складають найчисленнішу мовну групу. Недоліки чинного Закону України «Про засади державної мовної політики» звужують мовні права росіян, що є громадянами України, та російськомовних громадян порівняно із тим рівнем їх захисту, що визначений у Конституції. Запропоновані зміни до Закону України «Про засади державної мовної політики» розроблені за участю представників найчисельнішої організації, що представляє інтереси російської національно-культурної спільноти в Україні – Всеукраїнської спілки громадських організацій «Об’єднання організацій співвітчизників «Руська співдружність» і ні в якому разі не ведуть до зменшення рівня захисту української мови. Натомість, вони закликані створити передумови для забезпечення в суспільстві та у всіх сферах життя держави мовної рівноваги, що буде запорукою громадянської стабільності. Крім того, цей законопроект містить в собі норми, що стануть першим кроком до закріплення в законодавстві України двомовності, яка стане відображенням реального стану двомовності в суспільстві, буде відповідати принципам соціальної справедливості.

Метою законопроекту є насамперед конкретизація засад державної мовної політики щодо забезпечення конституційного права російського та російськомовного населення на вільне використання їх рідної мови та мови повсякденного вжитку – російської, як такої, що є мовою корінного народу, мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування, та мовою, якою користується якщо не більшість, то принаймні половина населення держави. Законопроект, не звужуючи сферу використання державної української мови, закріплює двомовність в базовому Законі України, що регулює мовні відношення та використання мов в державі, і, таким чином, закладає підвалини для підготовки відповідних змін до Конституції України з метою посилення в ній захисту прав російськомовного населення та закріплення реального стану двомовності, що є невід’ємною та природною якістю життя нашого народу. Запропонованими змінами уточнюються деякі положення закону які на думку розробників законопроекту, недостатньо відповідають принципам первинності прав людини. Зокрема, пропонується уточнення терміну «рідна мова», яким визначається, що громадянин може на свій розсуд визначити своєю рідною мовою будь-яку, а не тільки ту, якою він «першою оволодів в ранньому дитинстві». Важливою характеристикою цього законопроекту є те, що запропоновані зміни дають громадянам України добру альтернативу в плані використання мов загального вжитку, а саме – української та російської, які на території держави реально обидві сьогодні є мовами міжнаціонального спілкування. Проте, якщо українська мова, як державна, законодавчо захищена достатньо, то російська мова не має такого захисту. Втім, російська мова є не тільки мовою міжнаціонального спілкування в межах держави Україна, але й мовою корінного народу цієї землі, визнаною мовою міжнародного спілкування (приклад – ООН) та є важливою мовою міжнародного спілкування на Євразійському просторі.

Законопроект вводить в базовий закон про мови також поняття «корінний народ», яке використовується у чинній Конституції, а також визначає корінним народом росіян, які мешкають на землях, що війшли до складу нинішньої держави Україна, до створення цієї держави. І якщо українцям надано право бути «титульною нацією», то росіяни мають повне право називатися «корінним народом», а не «національною меншиною», якою вони не є ані за кількісним складом, а ні за тим внеском, який зробили в розвиток нашої спільної цивілізації. Прийняття законопроекту не спричинить додаткових витрат із Державного бюджету України. "
(с)Народний депутат України О.М.Черноморов (посвід. № 165)

Пропозиції законопроекту:

1. текст "надаючи важливого значення зміцненню статусу державної - української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності;" вилучити.
читати далі... )

Їште, панове, котрі використовують "російську мову, як мову міжнаціонального спілкування" - і не обляпайтесь.
brownian: (Default)
З книжки «Митрополит Іларіон. Український літературний наголос (мовознавча монографія)», Вінніпег, 1952:

сфотографована сторінка

Про двоїну я трохи згадував у дописі «Українізми» у мові свт. Климента Охридського.
brownian: (Default)
Реклама у метро

Різні фірми кинулися пропонувати курси іноземних мов перед Євро–2012. Це чудово :-)

Але одна реклама у метро мене так зачепила (чудова фізіономія, «матеріалабельна», «пластична», її можна використовувати!..), що я вирішив трохи поекспериментувати.

На жаль, брак часу, хисту, фантазії і художнього смаку... «але хай»™.

Ніяк не вивчиш?..

Словом, дивіться, що вийшло. )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Як на мене — у Олександра надзвичайно конструктивна позиція.


Originally posted by [livejournal.com profile] _yoko_ at ТОЙХТОГОВОРИТЬЗБЕРКУТОМ
Олександр Аргат зробив таку собі документалку про Сашка



Наприкінці чуємо голос - я переконана))) - Андрія Ковальова, який відкашлюючись від газу, умовляє оператора, теж затравленого газом, знімати далі.

Взагалі сильна відяха.
brownian: (Default)
Перш за все — хіба хтось чекав від них поступки? Хтось сподівався, що вони не приймуть той закон?

Але мене радує те, як вони його прийняли. Так, нема чого радіти, проте — вони не можуть без підступу, без підлості, без обману. Тут є зерно впевненості.

Отже.

Побільше говори. На вулиці, на балконі, у під’їзді, у міському транспорті — побільше говори українською.

Говори голосно — не надто, але й не соромся — щось питай, комусь віповідай, комусь дзвониш чи хтось тобі подзвонить. І завжди будь щирим, говори так, щоб із тобою хотіли говорити.

Привітно (і... життєраднісно, напевно) говори із тими, хто звертається до тебе російською — ти на своїй землі! У твоїй впевненості і привітності має бути схована і зневага до «хахлів» — саме схована, не треба її показувати. Все і так буде зрозуміло. Співчувай тим, хто говорить російською. Щиро співчувай, бо підстав більше ніж досить.

Хіба треба це казати? — НІКОЛИ НЕ ГОВОРИ РОСІЙСЬКОЮ. НЕ ЧИТАЙ НІЧОГО РОСІЙСЬКОМОВНОГО, особливо — у міському транспорті, на зупинках, у людних місцях. Так само НЕ СЛУХАЙ ЇХНЮ ПОПСУ, краще слухати гарну класичну музику, краще знайти нашу класику, але НІКОЛИ НЕ СЛУХАЙ ЇХНЮ ПОПСУ, невже на цьому треба наголошувати?

Так, «дивись сам». Кожен із нас живе саме там, де живе, — хто у Львові, хто в Києві, хто у Кіровограді, Сімферополі чи Донецьку. «Тобі видніше». Але знай.

Знай! що кожним словом, сказаним російською мовою, ти посилюєш, утверджуєш, розповсюджуєш неправду. Це так, не сумнівайся. А «всяка неправда є гріх» і «горе тому, хто покриває істину неправдою».

Добре, скажу трохи «толерантніше». Якщо ти вважаєш себе українцем, але говориш російською, — ти або не хочеш думати про те, що ти говориш не тією мовою, якою говорили твої прадіди (словом, не дури себе — ти яничар), або ти топчеш чужу землю, плюндруєш чужу мову і культуру. Єзжай в сваю расею, не придурюйся, свинюко.

ps. Так, «мені легко так говорити». Дякую всім, кому це важче.

pps. Так, цього мало. «Побільше говори» — це ще не все. Але.


Дописано 9.07.2012:

Так! у мене є купа родичів і знайомих (не всі з них говорять лише українською), з яких дехто міг від такого вжахнутися .) Тому додам дві слові.

Скажімо, Оля, до якої я дуже добре ставлюся, з Донецька, грекиня, «все життя говорить російською» (хоча знає і грецьку). Звичайно ж, її не стосується оте «свинюко». Аж ніяк.

Але, на жаль, її також стосується оте «посилюєш, утверджуєш, розповсюджуєш неправду». На жаль.

Це все, справді, без ненависті, це лише констатація. Це все — про природу речей.
brownian: (Оттак)


Про свт. Климента, його тексти та «українізми»



На нашій Вікіпедії про свт. Климента написано так: «македонський просвітник, святий, жив у місті Охриді. Один із учнів Кирила і Мефодія». Ось також сторінка на болгарській Вікіпедії.

Климента Охридського (~840—916 рр) вважають автором «кирилиці» — на болгарській іконі (праворуч) зображено свт. Климента, що тримає слов’янську абетку, а його вчителі, свтт. Кирило та Мефодій, йому допомагають, підтримують із двох боків (ікону взяв тут).

До нашого часу дійшла низка його творів, але я (не фахівець, взагалі кажучи,) просто уважно роздивився те, що ближче лежить. А саме, на сайті бібліотеки Софійського університету у розділі Български първопечатни и старопечатни издания є поличка й свт. Климента.

Щодо «українізмів». Звичайно, говорити про елементи української мови у текстах IX століття некоректно, оскільки більшість мовних форм були спільнослов’янськими. Власне українська мова поступово вирізнялася із спільнослов’янської на протязі століть, орієнтовно VI—XI; відомо, що вже в сер. IX століття у нас були богослужбові книжки та переклади Святого Письма, писані «руськими письменами» — абеткою, відмінною від інших тодішніх слов’янських абеток (див. М. Брайчевський. Походження слов’янської писемності. К: Вид. дім «Академія» — 2009).

Отже, цілком коректно говорити про ті слова і звороти, які ми маємо у нашій мові ще із спільнослов’янської (і які в більшості слов’янських мов утрачені). Зауважимо, що в нашій мові залишилося чи не найбільше «спільнослов’янського спадку» серед інших слов’янських мов. Щодо російської мови (яку підносять як «правонаступницю» «мови Кирила й Мефодія») — формування російської мови у XIII—XVI століттях супроводжувалося втратою багатьох спільнослов’янських елементів; крім того, потреба змінити церковнослов’янську абетку «під власний орфоепічний апарат» призвели до того, що ціла низка тодішніх слов’янських слів російською мовою просто не читаються, а деякі взагалі потребують перекладу... з української.

Саме про ці «українізми» я й хочу трохи розповісти.

Нумерую аркуші так само, як у бібліотеці Софійського університету (заголовок аркуша — посилання на зображення у бібліотеці); церковнослов’янську пишу «символічно», без уживання спеціальних шрифтів. Транслітерацію подаю за правилами транслітерації церковнослов’янських текстів українського мовою.

Отже, нагадаю, це з творів свт. Климента Охридського (Македонія, Велика Моравія), кінець IX-го чи початок X століття. Давня церковнослов’янська.

Читати далі »» )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Нещодавно мені до рук потрапила одна примітна книжка, видана у Одесі 1934 року. Зацікавившись автором, я відкрив його сторінку на Вікіпедії і прочитав у розділі «Основні наукові праці» назву «Е. М. Брусиловский. „Заболевания двигательного и поддерживающего аппарата и их лечение“. Учебник. (рос.)». Рік не вказано, місце видання не вказано.

На ru.wikipedia читаємо про цю книжку, видану у Харкові 1928 року як додаток до журналу «Врачебное дело», назва також російською мовою. Згадується і окрема книжка з такою назвою, що «видана вже по смерті автора».

Отже, я тримав у руках саме ту, видану по смерті. Але є підстави вважати, що її було «здано до друку» ще за життя автора, «1-6 1933».

Отже, у 1934 році ув Одесі було видано книжку наукового консультанта Всеукр. інституту курортології й бальнеології Е. М. Брусиловського під назвою «Хвороби рухового та підтримного апарату і лікування їх» (ДВОУ • Медичне видавництво • 1934).

Далі: Передмова і кілька сторінок )
brownian: (Default)
http://www.day.kiev.ua/229647

Осердям цієї діяльності є ВКСОРС — «Всеукраинский Координационный Совет организаций российских соотечественников», куди входять 116 організацій (на вересень 2011 р.), розкиданих по всій території України. Головою ВКСОРС є В. Колесніченко, який також очолює «Правозащитное движение «Русскоязычная Украина» (ПДРУ). Є питання?

В Інтернеті можна ознайомитися зі списком цих структур (самих львівських організацій — десять). На засіданні ВКСОРС у вересні 2011 року було прийняте рішення — почитайте уважно! — «считать поддержку указанного законопроекта вынужденной мерой, промежуточным шагом для достижения главной цели — придания русскому языку статуса государственного». Взагалі незрозуміло, що в Україні роблять українці, позаяк «мы коренной, государствообразующий этнос украинского государства. Украину мы создавали 20 лет назад. Украина — это не результат национально-освободительной борьбы...» — цей пункт, мабуть, увійде в підручники історії з наступного року.

Плани на майбутнє: після прийняття закону «в половине регионов Украины мы сможем выстроить вертикаль — детские дошкольные учреждения, школы, высшие учебные заведения. (...) Мы можем предположить, что «рулетка крутнулась» и политическая ситуация в стране изменилась. В данном случае я и себя обезопасил. В политическом смысле меня можно устранять-не устранять — ситуация не изменится. Сеть уже работает».



Хто знає специфічну лексику політичних провокацій, розуміє, що формула „народ Украины“ проти „глумливого стада бандерлогов“ — це оголошення в Україні громадянської війни.


Часу вже немає. Ми вже втратили надто багато.

«Що робити?»™ — бути українцем, скрізь, кожної миті. Бути собою. І йти.
brownian: (Default)
Оскільки це таки моя (в тому числі) книжка ;) — дозволю собі залишити тут посилання на неї:

Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов’янських текстiв.

У книжцi стисло висвiтлено рiзницю мiж давньою богослужбовою мовою України та новiтньою церковнослов’янською у її росiйськiй редакцiї. Уперше подано докладнi Правила української транслiтерацiї церковнослов’янських текстiв, призначенi для практичного застосування — читання, спiву та цитування. У Правилах зафiксовано багатовiкову традицiю вимови й написання української богослужбової мови.

Видання оздоблено унікальним ілюстративним матеріалом: фрагментами 20-ти богослужбових книг України ХІ–ХХ століть, національних Ірмологіонів та ікон, які незаперечно стверджують українську вимову церковнослов’янських текстів.

Завдяки доступному викладовi важливої та для багатьох невiдомої iнформацiї, видання може бути цiкавим широкому колу читачiв. Але передусiм воно допоможе священикам, читцям, спiвцям, диригентам, мистецтвознавцям, викладачам i студентам церковних i свiтських навчальних закладiв транслiтерувати церковнослов’янськi джерела за українськими мовними правилами.

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 02:16 pm
Powered by Dreamwidth Studios