brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Вірш Михайла Петренка (1817–1862) про його рідний Слов’янськ (уперше видано у 1848-му році).

Так, він писав українською мовою.

Ось-ось Слов’янськ! Моя роди́на!
Забилось серденько в грудях,
Пригнулись до землі коліна,
А очі плавають в сльозах!
Слов’янськ, Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії садки,
Квіти пахучі по долині
І так красуєшся собі!
Твої дівки цвітуть так мило,
Їх чорні брови, їх пісні —
По Україні перве диво
І перша слава для річей.
Нігде нема таких очей,
Які слов’янки мають очі:
І рання зірка на востоці
Навряд бува ясніша їх!
Ох! хто із хлопців молодих,
Який хоч раз на вас поглянув,
Покойно нічку досипав,
По вас горюючи, не в’янув,
Не плакав нишком, не вздихав.
Ви всі на диво білолиці;
Як подивлюся я на вас,
Ви настоящі чарівниці;
І всякий раз, і всякий раз,
Коли слов’янка що промове,
Так і почується тобі,
Неначе вечором в діброві
Воркує горлиця собі;
А як вечірньою порою
В садочку пісню заведе —
Так до сліз нехотя і доведе,
І серце підорве журбою.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Ми знову (це сталося ще десь між липнем й серпнем) видали нову книжку: «Михайло Петренко. Життя і творчість».



Звичайно ж, головне у цій книжці — вірші й мова віршів. Але це треба читати.

Read more... )

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:47 pm
Powered by Dreamwidth Studios