brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Багато пишуть... Багато людей були там — я не був — я останні два дні тільки читаю.

А перед тим намагався якомога більше бути у 17-й лікарні, був «далеко від комунікацій», було не до мережі майже.

Але — дві миті. Коротко. Бо хочу написати.


* * *

18-го пізно ввечері везу двох поранених «розквартировувати». Один — біля шестидесяти, другому — 66 років.

І цей 66-річний Ярослав — спокійний і впевнений — шкодує лише за одним: його сумка залишилася у жовтневому палаці. А там — «результат багаторічної праці»: тисяча народних пісень, які він збирав по селах.

На ранок 19-го (він ночував у нас) питав, чи, на мою думку, зможе він пройти туди і знайти.

— Воно ж їм (беркутівціям) не потрібне?
— Ні, але пройти не вийде. Хіба пізніше.

Дуже цікавий і... мудрий дядько. Народився у засланні, більша частина життя — по світах, бо на Франківщині забороняли селитися.


* * *

Годині о першій ночі відвозив пораненого хлопця від готелю «Козацький» до Михайлівського. І всю дорогу — хоч і недовго, але перемовитися встигли — він бідкався, що його торба залишилася в наметі. Також «багато років праці» — дисертація.

— О-йо-йой... Як Ви думаєте, чи можна буде знайти?.. Там же вся моя робота!
— Ну... Так... все може бути. Все може бути.

З ноги — калюжа крові; через браму пошкандибав під руку з якоюсь медсестрою. Не сумніваюся, що весь час думав про свою дисертацію.


* * *

Безсумнівно, Україна має в серці щось таке, що не вмирає.
brownian: (Оттак)
Взагалі, хто стає хазяїном міста, призвичаєного жити вільно, і не знищує його, має чекати, що його самого знищать, бо повстання завжди буде виправдане в імʼя свободи і давніх порядків, які ніколи не забуваються ні від плину часу, ні від благодії Державця.
-- © Нікколо Макʼявеллі
brownian: (Оттак)
Originally posted by [livejournal.com profile] vova_comment at У США зняли зворушливий кліп про Евромайдан
Заголовок і відео звідси, я б сказав в США змонтували, а зняли в Україні. Але відео класне.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at В чем проблема с русским национализмом
Оригинал взят у [livejournal.com profile] morreth в В чем проблема с русским национализмом
В дружественных блогах часто звучит вопрос:почему на Майдане кричат "Мы нация!" и это сплачивает людей, а если на Болотной закричать "Мы нация!", от тебя шарахнутся как от чумного.

Чтобы ответить на этот вопрос, нужно рассмотреть проблему в свете исторического развития.

Национализм - движение романтической эпохи. Во времена Просвещения гораздо более важным вопросом было подданство, а раньше, в Средние века - принадлежность к определенной группе, цеху, сословию. Но эпоха романтизма открыла людям их собственную, личную и национальную идентичность.

У русских и украинцев это случилось примерно в одно и то же время. Сейчас трудно себе представить чувство, с которым граф Толстой воскликнул, прочитав Карамзина: "У меня есть Отечество!", но Карамзин подарил это чувство многим. И примерно тогда же печаталась"Энеида" Котляревского.

Но в чем заключалась разница между этими национализмами еще при рождении? Русский национализм был имперским, украинский - нет.
Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)

Останні кілька років Валентин Сильвестров не давав інтерв’ю журналістам. Але зараз погодився розповісти нам про своє бачення політичних подій, що сьогодні розгортаються в Україні. Самого Валентина Васильовича також можна побачити на Майдані. В неділю, наприклад, він стояв недалеко від Консерваторії. «Я все ж таки, як і будь-яка інша творча людина, більше індивідуаліст по своїй природі. Але наступає такий момент, коли просто не можливо не вийти. Коли так відверто доводять людей своїми мерзенними діями, притому глобально, що виникає таке обурення, що ти буквально втрачаєш розум. Влада повинна розуміти, що в молодих людей загострене моральне почуття... Вона нині провокує молодь, і молодь може не витримати...», — говорить митець. Він наголошує: «Цю моральну фальш від діючою влади може розчути кожна людина, яка має совість і здатна мислити. Совість — це і є моральний слух».


Читайте повністю: http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayini/valentin-silvestrov-narod-uzhe-peremig
brownian: (І не бі погрібаяй їх)


http://www.youtube.com/watch?v=xVURgyaiUO0

Давиду Тарасенку лише 11 років, він навчається в шостому класі СШ №3. За словами хлопчика, він повертався додому після закінчення уроків у другу зміну, побачив якийсь мітинг у центрі міста і вирішив підійти й подивитись. А коли ведучий почав запитувати у людей, чому вони тут, не розгубився, зібрався з думками і виступив. Та так чітко, що йому аплодували всі присутні. Коли увечері того самого дня журналіст розмістив це відео на місцевому новинному сайті, невдовзі воно зібрало тисячі переглядів і десятки коментарів. Хтось щиро підтримував хлопчика, а хтось написав, що дітям не місце в політичній грі.

До речі, батьки хлопчика на той момент не були присутні на мітингу і навіть не знали про рішучий вчинок свого сина. Звичайно, вони пишаються тим, що Давид не боїться висловлювати своєї думки, не за віком розумний, але водночас побоюються, щоб учителі й особливо адміністрація школи не почали тиснути на хлопчину, занижуючи йому оцінки або чіпляючись без причини. З чуток, навіть директора школи вже викликали на килим до вищестоящого керівництва для розмови на цю тему. Хоча, можливо, його викликали зовсім з іншого приводу. Ми ж сподіваємося, що сміливий хлопчик не постраждає за свободу слова і висловлювань, які гарантовані Конституцією України. Тетяна Анатоліївна, класний керівник хлопчика, зауважила «Дню»: «Єдине, що я можу сказати: Давид — це дитина, у якої уже формується особистість і власний погляд на цей світ».

До речі, наступного вечора Давид прийшов на мітинг у Чернігові вже з групою підтримки — своїми друзями та однокласниками, і разом вони заспівали пісню, щоб підтримати всіх присутніх. А кореспондент «Дня» напросився в гості до хлопчика, щоб познайомитися з Давидом та його батьками ближче і розповісти читачам, у якій сім’ї зростає юний патріот.


Більше тут: http://svoboda.fm/politics/ukraine/227316.html
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Винесу окремо: Ми зараз перевіряємо, чи правду казали всі релігіі, що якщо чиниш по правді, ніщо тебе не зламає. І так по-чесному перевіряємо - ми ж дійсно не знаємо, скільки ще кіл пекла треба пройти, чи ми переможемо, який буде кінець. Але який би кінець не був, хто б це і з якої мети не спровокував, з нами коїться пречудове - ми перетворюємося на націю самодостатніх, сміливих, безстрашних надлюдей. Хто б це не зробив - він зробив великий подарунок українській нації і людству, він дав нам шанс перевірити нашею волею, нашими тілами, нашими серцями, чи може людина бути Людиною.

Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Я не знаю, що буде завтра.
Оригинал взят у [livejournal.com profile] lluvia_ol в Я не знаю, що буде завтра.
Я не знаю, що буде завтра, але я пишаюсь вами, українці!
Я не знаю, що буде завтра, кажуть про можливий надзвичайний стан, але надзвичайний стан це виняткова ситуація, коли під загрозою перебуває «життя нації» (с) вікі, а у нас з життям нації все ок – нація живіша за всіх живих!
Я не знаю, що буде завтра, але сьогодні ми переможці!




July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:48 pm
Powered by Dreamwidth Studios