brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Вірш Михайла Петренка (1817–1862) про його рідний Слов’янськ (уперше видано у 1848-му році).

Так, він писав українською мовою.

Ось-ось Слов’янськ! Моя роди́на!
Забилось серденько в грудях,
Пригнулись до землі коліна,
А очі плавають в сльозах!
Слов’янськ, Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії садки,
Квіти пахучі по долині
І так красуєшся собі!
Твої дівки цвітуть так мило,
Їх чорні брови, їх пісні —
По Україні перве диво
І перша слава для річей.
Нігде нема таких очей,
Які слов’янки мають очі:
І рання зірка на востоці
Навряд бува ясніша їх!
Ох! хто із хлопців молодих,
Який хоч раз на вас поглянув,
Покойно нічку досипав,
По вас горюючи, не в’янув,
Не плакав нишком, не вздихав.
Ви всі на диво білолиці;
Як подивлюся я на вас,
Ви настоящі чарівниці;
І всякий раз, і всякий раз,
Коли слов’янка що промове,
Так і почується тобі,
Неначе вечором в діброві
Воркує горлиця собі;
А як вечірньою порою
В садочку пісню заведе —
Так до сліз нехотя і доведе,
І серце підорве журбою.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
трохи історії )
* * *

Джерело: http://www.kozatstvo.net.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=2623

Ще від себе додам. Далі у цьому ж вірші є рядки:

В те дни мой дом — слепой и запустелый —
Хранил права убежища, как храм,
И растворялся только беглецам,
Скрывавшимся от петли и расстрела.
И красный вождь, и белый офицер —
Фанатики непримиримых вер —
Искали здесь под кровлею поэта
Убежища, защиты и совета.
Я ж делал всё, чтоб братьям помешать
Себя — губить, друг друга — истреблять,
И сам читал — в одном столбце с другими
В кровавых списках собственное имя.
Но в эти дни доносов и тревог
Счастливый жребий дом мой не оставил:
Ни власть не отняла, ни враг не сжег,
Не предал друг, грабитель не ограбил.
Утихла буря. Догорел пожар.
Я принял жизнь и этот дом как дар
Нечаянный — мне вверенный судьбою,
Как знак, что я усыновлен землею
.

Не рідною. Але всиновлений.
brownian: (Default)
У «Літературній Україні» прочитав такого вірша:

Не тріумфуй — збулись чужого іга.
Страшніше — власне, бо ж своя вина.
По Києву гуляють печеніги,
а в печенігів наші імена.

І наша кров, — хоч і не наша мова,
веселий безум в ситих їх очах
і хижі жести — вийшли, як на лови!
Печерні їхні душі — при мечах.

Ховайся, княже!
Утікай, Софіє!
Від їх — ще не запалених — кострищ
непам’яті мертвотним духом віє,
холодною золою попелищ.


Це Володимир Базилевський, 1993 рік.

Отже...

Був під Українським домом, на Майдані Незалежності (біля 16-ї години). Витримав хвилин 30. Це не наше свято. Це навмисно роздутий балаган на місці нашого свята, як на мене. «А в печенігів — наші імена»...

І однак... Слава Україні, слава героям! Усіх зі святом.

І... Не ховатиметься князь, не тікатиме Софія. Але вони «не без нас» хочуть отримати свою перемогу, очевидно.

upd: Тут чую від друзів/знайомих, що я «все пропустив» і «був не там» :-) Я дуже радий, якщо так. Зміг доїхати лише коли зміг; буває.
brownian: (Default)


...Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозіп’ятий я.
                 1919 рік
                 (фрагмент)
brownian: (Default)


Можливо, хтось уже читав, але однак.

Саме цей вірш, саме «Долг Украине».

» Читати далі… »  )

От так.

Власне, ні про який борг у вірші не йдеться, але... автор відчуває, очевидно, тягар цього боргу.

Тож, усі хунвейбіни, затямте — ви НЕ ЗНАЄТЕ нічого, ви хочете зруйнувати наше, а не «врятувати своє».

І ми будемо протидіяти.
brownian: (Default)
(взяв сам у себе)

Вже давно стали популярними різноманітні онлайн-тестування — там чи деінде за лічені хвилини можна спробувати відповісти на певні питання і прив’язатися до якогось певного стереотипу ;О)

Система проста — банально проста, але нагадаю — ви вибираєте певний варіант (чи кілька варіантів) відповіді, вам за це рахують бали і в підсумку, за сумою балів чіпляють якогось ярлика. Всі задоволені :О)

Я винайшов принципово новий тип тесту — немає ніяких балів, ніхто нічого не рахує. Навіть більше — немає ніяких питань. І кожен сам собі «формулює» результат.

Застерігаю — це для сміливих і неупереджених.

Отже. Хто сміливий. Читайте і рахуйте. «Хто не сховався — я не винен».

Ризикнути!.. )

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 09:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios