brownian: (Алярм!)
Від себе: так гадаю, кожен із нас може знайти якогось «френда» десь за бугром. Який і справді міг би щось перерахувати.


Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Мало времени... (поточне)
Маю трохи часу. Натхнення маю завжди.
:)
Поточне...

... Времени мало. Надо торопиться. Надеюсь, скоро всё станет ясно, и наша гонка либо закончится, либо продолжится в ещё более гоночном темпе либо - ну я не знаю...
Реквизиты здесь http://diana-ledi.livejournal.com/1146463.html

... мне предлагают пряжу для тёплых вязаных жилетов.
Я люблю вас, блогеры.
:)
Но - скажем так - лучше деньгами. Мы сами закупим пряжу.

... надо срочно переформатировать эти посты. Чтобы не было казусов с пряжей. :))) И чтобы нам поменьше светили опасносте.
Если есть мысль, как переформатировать - чтобы и людям было понятно, и нас было трудно взять за задницу - прошу мнений в комменты.

... вчера мне передали деньги от москвичей.
Это очень приятно, Москва. Москва, спасибо.
Я регулярно получаю письма и переводы от людей из России.
Признаюсь - треть всей помощи в нашей с вами работе - из России. Чаще всего из Москвы.
Треть...
В это стоит вдуматься.


Read more... )
brownian: (Оттак)
А тим часом:

Друзі, 2013 рік був дуже важливим та напруженим для редакції National Geographic Ukraine. Ми запустили журнал та його iPad-версію, організували у кількох українських містах виставку "50 найкращих фотографій National Geographic" та провели зустріч з читачами у Софії Київській, підготували чимало статей та заміток та випустили номер з українською обкладинкою.

Але цього всього не було би без Вашої підтримки! Тому ми хочемо подякувати усім нашим шанувальникам і побажати їм усього найкращого у Новому році!

До речі, ще не пізно передплатити журнал — паперовий чи цифровий — у подарунок для Ваших близьких!

Щасливого 2014-го року!


Тож — передплачуйте цей унікальний журнал українською: https://www.portmone.com.ua/v2/periodicals/uk/services/periodicals/4678/

До речі, у січневому номері була унікальна стаття про унікальний народ — каяпо. Людей, які відстоюють свою культуру, мову, традиції, свої ліси.

«Не пропонуйте нам ваші брудні гроші. Наша річка не має ціни. Ця риба не має ціни. Майбутнє наших дітей не має ціни».

brownian: (Алярм!)
http://koba.ua/

Це інтернет-магазин Сергія Коби.

А це його машина.



Яку в нього «заарештували за Автомайдан».
brownian: (Оттак)
Виявляєтся, є отака організація — http://postup.lg.ua/. Правозахисний центр «Поступ». Луганськ. Більше читайте на сайті.


Від них є отаке прохання:

Пожертвования для поддержки луганского внепартийного Евромайдана принимаются на карту ПриватБанка #5168 7572 3629 5137 (Кузьмина И.Ю.)

Наши потребности:

1. Звуковое оборудование (активная колонка со встроенным усилителем и аккумулятором для использования во время уличных акций, лекций "открытого университета" и кинопоказов; 2000 грн);

2. Ремонт компьютера, поврежденного во время нападения на митиг 26 декабря (около 1500 грн);

3. Оплата транспортных расходов иногородних лекторов "открытого университета" (приезд одного лектора еженедельно будет стоить около 400 грн);

4. Ремонт жидкотопливного генератора (около 300 грн);

5. Бензин для генератора (около 100 грн в неделю);

Список потребностей будет пополняться.

По всем поступлениям и расходам будут предоставляться еженедельные публичные отчеты. После окончания протестной кампании всё приобретенное оборудование останется собственностью местной общины и будет использоваться в рамках мероприятий создающегося в Луганске Центра гражданской активности.

Заранее спасибо всем, кто откликнется.


Зайшовши до них на сайт, бачимо, що вказано картку фінансового менеджера «Поступу».

Моє особисте прохання — не лишайтеся байдужими. Ви завжди можете впевнитися, що тому, хто просить, справді треба (чи не треба) допомога — або ж допомогти із заплющеними очима — але не лишайтеся байдужими.

Байдужість має від’ємну вартість.
brownian: (Оттак)
Бойкотувати простіше, ніж може здатися, — просто запам’ятайте, товари яких виробників категорично не треба купувати, у які магазини не треба зазирати. Трохи напружившись — зажди знайдете альтернативу.

Але цього мало!

Варто роздрукувати листівки та покласти у під’їзді, роздати знайомим, щоб поклали у своїх під’їздах. І це працюватиме ще ширше і краще.

По суті, найважливіше, що несе бойкот як суспільна акція, — власники-регіонали відчують небайдужість на власній шкурі. Ставлення суспільства багатьом може буди важливішим за гаманець.

Ну а ті, кому гаманець важливіший за будь-що — мають відчути наше ставлення гаманцем.

Нижче читайте FAQ спільноти Бойкот Партії Регіонів. Під катом також посилання на листівки/наліпки тощо.

Будьмо небайдужими. Висловлюймо власну позицію. Жарти — жартами, але власна позиція і готовність її відстоювати належать до найтвердіших валют світу. Але при цьому функціонально ширші й універсальніші .)

FAQ щодо бойкоту )
brownian: (Оттак)
Одні, що кажуть, що пити треба менше, інші кажуть, що пити треба більше, але вони згодні в одному: пити треба.

Це був «нібиепіграф».

У мене конструктивна пропозиція — давайте облишимо сварки навколо смолоскипового маршу. Це вже в минулому.

Перед цим маршем можна було обговорювати його доцільність і формат, але зараз, вже після події абсолютно необхідно викинути з розмов, обговорень і голови усе, що нас роз’єднує.

brownian: (Оттак)
ІТ-намет Євромайдану (також на fb) провів дуже цікавий захід, конкурс громадських проектів, цитую:

Головною метою Хакатону “Інструмент суспільної взаємодії” учасники визначили запропонувати суспільству проекти, що зможуть виконувати важливу роль для вибудови нових суспільних взаємовідносин, горизонтальних зв'язків та надати для цього практичні інструменти.

Всього у Хакатоні взяли участь 61 учасник: програмісти, дизайнери, маркетологи, юристи. У перший же день, 28 грудня, о 10.30, на установчій сесії, були представлені 43 ідеї проектів. Шістнадцять новостворених команд провели 30-годинну роботу і вже 29 грудня, о 18.00 представили 18 проектів, більшість з яких поки знаходяться у стадії бета.




Читайте більше про хакатон та переможців конкурсу тут: http://it-namet.com.ua/news/viznacheno-proekti-peremozhci-hakatonu-instrument-suspilnoyi-vzayemodiyi
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
DSC_1590-1
Вчора ввечері побачив навпроти входу до будинку профспілок отакий «алярм» (клікайте й читайте, будь ласка). Чудово розуміючи, що самотужки я — крапля, я зрадів такому підходові, бо це — наступний крок, спроба зібрати однодумців та зробити шматочок спільної справи. Агов, Троєщина!! Вставай, мила моя, вставай!!!

Але ж і цього мало.

Позавчора(!) ввечері я підійшов до намету Інфоцентру, поспілкувався з дівчиною, поділився своїми міркуваннями та «планами»; почув від неї, що «ресурс» (для розповсюдження у спальних районах) є, узяв її е-адресу, приїхав додому й написав більш-менш докладного листа.

Досі чекаю відповіді.

Не буде діла. І що мене ще «зачіпає»: я майже цілодобово сиджу в мережі, але практично нічого не знаю про «поточний стан справ»! Де сайт? Єдиний сайт, на якому можна взнати все, не тільки «як допомогти»?. Є якийсь «штаб національного спротиву», але він також законспірований далі нікуди.

Хтось на Майдані за- та/чи переймається агітацією та «піаром»? Схоже, так. Хто? Як? Це все зовсім стихійно чи трохи розумніше?

Що, по суті, потрібно.

Read more... )

Отже, усе перелічене я зараз шукаю. Хто може допомогти знайти?!

Якщо такого немає — хто може допомогти знайти те, що є? — бо треба якось впливати.

Якщо немає зовсім нічого — не вірю! — треба формувати. Море висохне тоді, коли кожна крапля почне думати, що її хтось злив.

Якщо нам бракує «Солідарності» — треба її формувати.

Що думаєте?
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
ТУТ — актуальна (поповнюється!) інформація щодо засобів відмови від фінансування злочинців.

Це стосується кожного з нас.

Тільки масовий протест може змінити життя на краще, зробити нашу Україну нормальною державою, а нас у ній — господарями, а не рабами.

Цей шлях довгий, але результат цілком реальний. Не всі хочуть стати вільними, але тим більше не варто опускати руки. Усе залежить від нас самих.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Нагадаю, є такий http://www.galas.org.ua/.

Звідти: АКТУАЛЬНІ ПОТРЕБИ МАЙДАНУ. СТАТУС НА 11:00 16 ГРУДНЯ:

Read more... )

Приєднуйтеся :-)

Також нагадаю про ініціативу «Зігрій та нагодуй Майдан»: http://biggggidea.com/project/385/
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] nazavzhdy at 24 листопада о 12.00 годині - всеукраїнська акція "Я обираю ЄС!".


24 листопада о 12.00 годині - всеукраїнська акція "Я обираю ЄС!". Закликаємо українців вийти і засвідчити свій вибір на користь європейської інтеграції у кожному місті!
Всеукраїнська акція «Я обираю ЄС!» у Києві:
Неділя, 24 листопада, збір о 10:00, Парк Шевченка.
Народне Віче: о 13:00, Європейська площа.

Закликаємо українців вийти і засвідчити свій вибір на користь європейської інтеграції у кожному місті. Акція проходитиме одночасно у Києві, Чернігові, Одесі, Хмельницькому, Житомирі, Феодосії, Дніпропетровську, Черкасах, Миколаєві, Харкові, Луганську, Донецьку


Додам дещо від себе:

Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
«Тем временем, в Запорожье происходит небольшой ад. Ад, впрочем, вполне типичный для провинции, там власть предержащие действуют гораздо проще и жестче, чем в столицах. Местную активистку Раису Радченко, которая находилась в перманентном конфликте с местными властями и милицией, принудительно закрыли в психбольнице. Фактически похитили возле дома. Контакты с родственниками ограничены, адвокатов не допускают. Насколько можно судить из скудной публичной информации, судебное заседание состоялось без участия самой «психбольной», и без ее ведома. Это противоречит не только здравому смыслу, но и законам, для принудительной госпитализации необходимо экспертное освидетельствование, которое нельзя сделать заочно. Просто в один прекрасный день ее скрутили санитары, с угрозами затащили в машину и повезли в дурку, где ей несколько дней активно колют лекарства. Надо сказать, что сделать из человека овощ в психиатрической лечебнице могут очень быстро и просто, т. е. через недельку любой самый дикий диагноз может стать реальностью. Обследования проводятся за закрытыми дверями, специалистов-наблюдателей со стороны не допускают. Родственникам в контакте с Раисой Радченко отказывают, их требования не проводить медикаментозное лечение — не учитываются.
Если кому-то интересно, контактные данные запорожской психиатрической больницы, полученные из открытых источников: Главврач: +38(0612) 96-78-08, Регистратура: +38(0612) 96-10-43, Приемное отделение: +38(0612) 96-77-17».


Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at НЕ С НАРОДОМ
Оригинал взят у [livejournal.com profile] d_desyateryk в НЕ С НАРОДОМ
В прошлую субботу я собственными глазами убедился, насколько далеко зашла общая ненависть к милиции.

Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Заграница нам поможет
Оригинал взят у [livejournal.com profile] loboff в Заграница нам поможет
К предыдущему как раз ув.[livejournal.com profile] arfelio подкинул ссылку в тему:

Проект «Справедливе правосуддя»

беспределу нет

Тот редкий случай, когда считаю инициативу однозначно достойной пиара и распространения. Если уж сами не можем самоорганизоваться, хоть на какой основе, политической ли, или гражданской, так пусть хоть заграница нам поможет.

brownian: (І не бі погрібаяй їх)
A la guerre comme a la guerre.

Все може знадобитися.

Якась сотня гривень ніколи не завадить, навіть на банальне лікування потерпілим (тут майже кричу матом: «а мені *начхати*, розбирайтеся, але поранених завжди лікують» тощо), не кажу про що інше.

Агов, «любі друзі»!

Чи я неправий?.. Так, я можу погано уявляти, що там насправді робиться... Є там якийсь «оргкомітет», «комнезам»?..

Чи хтось щось підкаже?

_______________
* Щодо «начхати»... Це я просто «циніків прошу не турбувати».
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Моє ставлення до деяких моментів тут. Здавалося, що цього не вистачає для перепосту, перепрошую.

Тема непроста. Всім дякую.



Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at ГАМБУРГСКИЙ СЧЁТ К ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ И К САМИМ СЕБЕ.
А теперь, когда закончились наши бурные выходные
когда украинские блогеры вволю успели поразвлекаться на дачах и в захвате броневика, отметив всё это жирным расследованием личностей "антифашистов" - я хочу вернуться к событиям недельной давности и попытаться всё же расставить некоторые точки над І.
Или, в данном случае - над Ё...
... и понять, что это было - так нас таки Ё, или мы сами себя Ё...?

Это - о скандале с конкурсом Бобс, о Дойче Велле, немного о Мустафе - а паче всего о нас. Об украинской блогосфере, к которой я себя с гордостью отношу, и которую хочу всё же немножко защитить и обелить - как смогу и как получится, не обессудьте.

Скандал давно вышел за рамки украинской блогосферы и блогосферы в целом. И не стоит говорить, что Украина подана в этом скандале не в самом лучшем ракурсе.
Насколько заслуженно?
Кто виноват?
Что делать?

А делать что-то надо. Информационный повод с этим скандалом уже несвеж, он забит новыми событиями - однако, информационные поводы уходят, а осадочек остаётся.
Особенно непритен этот осадочек, если он ставит некоторое клеймо - на блогосфере, на стране.

О самой сути скандала, о его развитии лучше всего сказал Игорь Бигдан
http://ibigdan.livejournal.com/12989889.html

Я же хочу попытаться препарировать проблему несколько с другой стороны. Здесь предлагаю объявить гамбургский счёт - то-есть, попытаться разобраться в проблеме, откинув личные политические пристрастия. И вообще личные пристрастия.

ПЕРВЫЙ РАЗДЕЛ - О САМОМ КОНКУРСЕ, О НЕРЕЛЕВАНТНОСТИ, О ПРОФЕССИОНАЛИЗМЕ В ПЕРЕВОДЕ СТРЕЛОК И НЕПРОФЕССИОНАЛИЗМЕ В ПОДХОДЕ К РАБОТЕ

Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
15-го травня у Будинкові звукозапису відбулася презентація нотного видання «Кирило Стеценко. Духовні твори». Це перше повне зібрання нот духовних творів прот. Кирила Стеценка.

Готувалася збірка непросто, досі триває пошук автографів, розказувати можна довго... і тому ще і ще раз хочеться подякувати упорядникові — Миколі Гобдичу, директорові й диригенту Камерного хору «Київ».

Нам пощастило допомагати (одна із вступних статей, трохи редагування й коригування, обкладинка, ще дещо) — ми дуже раді :-)



На стоп-кадрові — Юля Ткач (диригент академічного хору НРКУ ім. П. Майбороди), Микола Гобдич, Юрій Курач (диригент хорової капели ім. Левка Ревуцького).

У програмі презентації прозвучали твори прот. К. Стеценка у виконанні Камерного хору «Київ», жіночого хору «Паванна», чоловічої капели ім. Ревуцького, хору НРКУ.

Триває процес мороки із відео .(
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
У цьому році Україна вперше виступила на міжнародному конкурсі «Браво!» у Намюрі (Бельгія).

І одразу — перша премія: Варвара Васильєва (9 років, Київ) всіх переграла на своїй скрипочці (у віковій категорії до 9-ти років).

Я до цієї дівчини небайдужий, тому із радістю і задоволенням публікую тут (увага, публікується вперше) відео, зняте мамою Варвари :)

Зауважу, що по відзнятому відео «читалося» абсолютно все («отут у мами пульс пришвидшився, скоро фінал, напевно...») — не врятувала (хоч і допомогла!) запропонована ютубом стабілізація зображення .)

Отже, тур перший:



Тур другий:



Завдання Варі було ускладнене тим, що напередодні конкурсу її викладач, Вадим Борисов, замінив їй репертуар та дав більшу скрипку (малі діти грають на зовсім малих, потім скрипки «ростуть» разом із дітьми). Проте я переконаний, що це також було необхідно для успіху — викладач краще знає, які твори можуть мати успіх та на якому інструменті цій твір може бути достойно виконано.

Отже — браво, Варваро, браво, Україно!
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] vjn at Українці
Двоє українців, які мігрували в цю країну зі сподіваннями зробити її кращою. Кожен по своєму її навіть робить кращою. Але коли читаєш - то так сумно стає, хоч вий. Бо виходячи з цього жодних шансів нема - притомних людей в Україні можна зібрати і заледве вистачить заселити ними маленький хутір...
І жодного променя надії...

"Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління - і було б те саме, що в Донецьку"

Народився я в місті Горлівка на Донеччині. Три роки жив з дідом-бабою, потім батьки забрали у Донецьк. Там тоді вже не говорили українською. Українська на Донбасі зникла після війни. Мої баби ще не розмовляли російською. Я по мамі в п'ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською.

Читати далі )

Не вірю в демократію у здеградованих суспільствах. Демократичним шляхом в Україні нічого доброго не відбудеться. Ніколи. Рагулі за горілку та гречку завжди обиратимуть парламент, в якому більшість становитимуть свинорили. Янукович - те, чого хотіла більшість цього народу.

Перевіз родину в Україну з Москви 2008 року - після того, як старша донька розповіла, що Ющенко поїхав у гості до Саакашвілі, разом придумали Голодомор, а потім напали на Росію.

Якось зайшов у кімнату доньки. Дивлюся: 200 штук аудіокниг - усі російською. Дружина жартує: "Да вы ж индейцы, у вас даже аудиокниг нет". Тоді я викупив у Києві студію, що спеціалізувалася на запису аудіокниг. І почав робити український продукт.

Три альбоми Сашка Лірника випустили. Побачили: не продається, бо нема мережі дистрибуції українського контенту. Вирішили робити структуру, мережу розповсюдження - свої магазини, чужі магазини, пхатися на радіо. Це - проект, в якому я найбільше обламався в Україні. Недооцінив масштаби проблеми. Рівня деградації. Читати далі )
(с)
=============================================
Громадянин США Джордж Білканич живе в закарпатській глибинці, невеликому селі Великоберезнянського району, вже більше десяти років, однак широкому загалу став відомий лише нещодавно - після того, як з його будинку викрали близько 100 тисяч доларів (!). Місцеві селяни вважають Джорджа дивакуватим, а особисто мені 82-річний американець чимось нагадує Дон Кіхота. Цей наївний, довірливий чоловік, який приїхав в Україну з чистими помислами і бажанням щось змінити на своїй історичній батьківщині, несподівано зіткнувся з жорстокою прагматичністю наших людей ... +++ ) Для своїх односельців Джордж - дивина, яку вони не в змозі зрозуміти. «Чудний він якийсь», - сказала мені жінка в сільраді, куди я пішов відзначити відрядження. Але конкретизувати, що таке «чудний», відмовилася, лише осудливо похитала головою. Джордж дійсно різко виділяється на тлі селян. По-перше, не п'є, лише зрідка дозволяє собі трохи вина. По-друге, веде спортивний спосіб життя і виглядає набагато молодше свого віку. Де це бачено, щоб 82-річний дід підтягувався на турніку або займався на свіжому повітрі ушу? А як вам таке - купити дорогий вінок з написом «Воїнам, Що загинули за свободу України» і покласти до монумента в райцентрі? По-третє, американець дуже довірливий, наївний і при цьому має гроші. Ну як цим не скористатися?

- Ось, подивися, - показує Джордж купу розписок односельців, які з будь-якого приводу брали у нього в борг різні суми. Хтось одну або дві тисячі доларів, а є й по дев'ять або одинадцять тисяч! Повертати борги, природно, ніхто не поспішає. Наївний іноземець багаторазово звертався з цього приводу до суду, але толку ніякого.

- Я давав гроші на бізнес, на відкриття магазину, адже яка користь від капіталу, який без діла лежить у банку? - Міркує він. - Але тут люди якісь дивні, вони й не думають заробляти і віддавати борги. Головна «чеснота» - обдурити або вкрасти. +++ )

- Ось тут планую поставити водяний млин, - пояснює він, - потім зроблю невеликий ставок, щоб розводити рибу. А ще заведу коня, куплю кіз, щоб давали молоко. Тут така природа, таке повітря, вода! Але люди чомусь не хочуть працювати, хочуть тільки красти ... У мене з майстерні величезний двометровий верстат нещодавно винесли. Я навіть знаю, у кого він тепер стоїть. А інструментів скільки стягнули через задній двір! Викликаю міліцію - нічого ... Україна - дуже гарна країна, але тут багато що потрібно міняти. Я б запросив сюди тямущих людей із Заходу, щоб взялися за наведення порядку. Міліцію потрібно розпустити, адже вона нічого не робить! ..

- Ви приїхали з нормальної країни, де мали все необхідне, і навіть більше. Тут вас обібрали до нитки, постійно обманюють, ви не можете добитися справедливості в міліції і суді. І все одно не жалкуєте, що повернулися? - Не приховую здивування.

- Чому я повинен шкодувати, що повернувся в рідні місця? - Емоційно перепитує Джордж. І пояснює, немов шкільний вчитель недолугому учневі: - Хіба риба шкодує, що до кінця життя повертається до своїх витоків? Як ти не розумієш - адже потрібно зробити щось і тут! Поки є сили, здоров'я і бажання ...

Дійсно - дивний американець ...
(с)

А як на мене - це нормальні українці.
Однак їх в країні - одиниці.

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 02:17 pm
Powered by Dreamwidth Studios