brownian: (За чуприну)
Originally posted by [livejournal.com profile] oleksa_sref at Zersetzung та ВВП
Пора начать уж, вашу мать, Умом Россию понимать!

Я государство вижу статуей:
мужчина в бронзе, полный властности;
под фиговым листочком спрятан
огромный орган безопасности.

Держа самих себя на мушке,
в чем наша слава, честь и сила,
Мы держим подлых у кормушки,
А слабоумных у кормила.

Игорь Губерман.


Люк ГАРДІНҐ. МАФІОЗНА ДЕРЖАВА

Через два тижні після мого вигнання я отримую мейл від Флоріана Кнауера, німецького докторанта берлінського Університету ім. Гумбольдта. Кнауер каже, що пише книжку про переслідування, залякування, психологічні тортури й те, що він називає «психологічною дезінтеграцією». Він каже у вигляді вступу: «Я щойно прочитав у Frankfurter Allgemeine Zeitung про ваше рішення залишити Росію. У статті мовиться, що члени російської таємної служби вдиралися до вашої квартири й що державна влада залякує вас і вашу родину. Ці методи здаються мені знайомими».

Кнауер переходить до пояснення того, що штазі використовувала схожі методи приборкання проти членів опозиції в колишній Східній Німеччині. Фактично ці методи експортувалися по всьому совєтському блоку.
Він вказує мені на статтю, надруковану Ґертою Мюллер, німецькою романісткою румунського походження, яку в 2009 році нагородили Нобелівською премією з літератури. Мюллер описує жахливі муки через дії секурітате, румунської таємної поліції. На її фабриці вони поширили наклеп про те, що вона була інформатором. Були допити, побиття. І зломи. Я читаю: «Таємна поліція відвідувала мій дім, коли їй бажалося, поки мене не було вдома. Часто вони навмисно залишали знаки: недопалки, зняті зі стіни й залишені на ліжку світлини, пересунуті стільці».

Ця на вигляд невинна психологічна тактика навіть має назву — Zersetzung, каже Кнауер. … Слово перекладається як «розкладання», «дезінтеграція» чи «корозія»…Але воно також може означати підривання, гниття, розривання, розчинення й псування.
Я читаю, що за Еріха Гонекера слово Zersetzung було широковживаним. У лексиконі штазі цей термін позначав метод скинути й підірвати опонента.


Метою служби безпеки було використати Zersetzung для «вимкнення» опонентів режиму. Після місяців і навіть років Zersetzung проблеми жертви всередині країни стали такими великими, виснажливими й психологічно обтяжливими, що вони втрачали волю до боротьби проти східнонімецької держави. Найкращим було те, що роль штазі в особистих невдачах жертви залишалася умовно прихованою. Операції штазі проводилися в цілковитій операційній таємності. Служба діяла як невидимий і недоброзичливий бог, що маніпулював долями своїх жертв.

Саме в середині 1970-х років таємна поліція Гонекера почала застосовувати ці віроломні методи. Попередник Гонекера Волтер Ульбріхт був старомодним сталіністським убивцею. Він використовував методи відкритого терору, щоб тримати в покорі своє поствоєнне населення: показові суди, масові арешти, табори, тортури й таємна поліція.

Та через два десятиліття після того, як Східна Німеччина стала комуністичним раєм робітників і селян, більшість громадян були поступливими. Коли нова група дис-идентів почала виступати проти режиму, Гонекер дійшов висновку, що потрібні інші методи. Масовий терор уже не був доречним і міг зашкодити міжнародній репутації НДР. Вимагалася розумніша стратегія.

У Лєнінґраді тим часом у 1975 році Владімір Путін здійснив свою підліткову мрію й приєднався до лав КҐБ. Через кілька років він боровся з міськими гіппі. Його по-братими з КҐБ дали йому прізвисько «Міль», оскільки таким було його вміння тихо позбуватися мішені.


Найпідступнішим аспектом Zersetzung є те, що його жертвам майже завжди не вірять. ... Деякі жертви Zersetzung гадають, що вони божеволіють чи захворіли; потерпілим докоряють, що вони мають галюцинації.
На перший погляд переміщення особистих речей може здаватися невинним — трохи більшим за хлоп'ячу витівку. Та для жертв результати могли бути психологічно руйнівними, читаю я. Вони могли призвести до самоізоляції, психозу, «повного зламу психіки» й навіть самогубства.
«Сутнісною характеристикою Zersetzung є анонімність», — пише Пінґель-Шліман. «Ці Zersetzung-дії невловні. їх не можна чітко віднести до переслідування, здійснюваного штазі. Навіть зараз часто трапляється так, що коли потерпілі описують свої переживання,... ніхто їм не вірить. Дуже часто їхні особисті розповіді ігнорують, вважаючи параноєю».


Коли я читаю ці дослідження, то збіги між Східною Німеччиною Гонекера й Росією Путіна вражають мене своєю незліченністю. Обидві є за своєю суттю витонченими сучасними диктатурами. Обидві розуміють, що тонкі мистецтва репресії є більш дієвими за грубі методи старої школи. Росія — як зникла НДР — надзвичайно пере-ймається своїм міжнародним іміджем, при цьому «еліта» особливо непокоїться про долю своїх активів на Заході. Й так само, як зрілі східноєвропейці, Москва приєдналася до численних угод щодо прав людини й, до того ж, є підписантом Європейської конвенції про права людини. Вона має міжнародні зобов'язання та є — чи прагне бути — шанованим, вищим членом світової спільноти.

У такому разі, використання методів Zersetzung є ідеальною відповідаю. У час дедалі більшого внутрішнього невдоволення в Росії переслідування ФСБ російської опозиції — як і дивних іноземних ворогів — є корисним таємним інструментом. І зрештою, де докази порушення прав людини? Відчинене вікно, дивний будильник, посібник із сексу біля ліжка — облиште! Zersetzung, здійснюваний невидними державними емісарами, складно помітити й ще складніше довести.

У своєму дослідженні Пінґель-Шліман висновує: «Нині повна диктатура не потребує методів відкритого терору, щоб на роки скорити людей й робити їх слабки-ми... Понад те, розробки в технологіях і засобах зв'язку надають майбутнім диктаторам тонші можливості для маніпулювання». ... Сьогоднішні кремлівські блоґери й безликі державні патріоти, можуть робити це значно простіше. Їм потрібно лише дотягнутися до своєї мишки.


У Німецькій Демократичній Республіці Гонекера, як і в Російській Федерації Путіна, журналісти автоматично вважалися ворогами й шпигунами, пояснює він. «Коли ви натрапляєте на журналіста, ви припускаєте, що він має зв'язки зі спецслужбами. Журналісти є класичними зразками Feinbild, концепції ворога... Вона хибна. Та вас учили завжди очікувати, що ворог нападе».

Йохан Ґірке (колишній керівник кафедри операційної психології у вищій академії штазі) не може сказати, хто вигадав «оперативну психологію». Він переконаний, що саме КҐБ уперше розробило цю практику. Зрештою саме «друзі» з Москви в 1950-х роках заснували «зелену» таємну поліцію НДР із двома службами — східнонімецькою й совєтською, — які відтоді тісно співпрацювали. КҐБ обачливо поставили зв'язкових офіцерів у ключових східнонімецьких містах і у восьми управліннях штазі. Одним із них у 1985—1990 роках був Владімір Путін, який працював у місті Дрездені. ...

Обидві таємні служби розуміли, як психологічні методи можна застосувати до ретельно дібраних ворогів. Та саме східні німці, каже Ґірке, перетворили оперативну психологію на, як йому це бачилося, сувору навчальну дисципліну. «Саме ми остаточно сформували поняття Zersetzung. Німецька служба використовувала витонченіші методи, — каже він. — Росіяни завжди були брутальнішими».

Чому в такому разі росіяни дотримуються таких методів через багато років після нібито завершення холодної війни? Чи, точніше, чому Путін поновив застосування тактики КҐБ через багато років після зникнення боротьби за владу й вплив між Сходом і Заходом? Ґірке має просту відповідь: Wladimir Putin macht was er kennt, — каже він. («Владімір Путін робить те, що знає».) Він додає: «Це очевидно. Він хоче затриматись при владі, тож використовує методи таємної служби».
Пакуючи речі перед від'їздом, я розмірковую над долею Росії від часу падіння СССР і кінця комунізму.
… Та я відчуваю, що найбільшою поразкою сьогоднішнього російського режиму є інтелектуальна поразка. Як і привиди, що вдерлися до мого помешкання, використовуючи стару каґебістську тактику з посібника, написаного дуже давно, підполковник Путін повернувся до своєї зони комфорту. Як молодий шпигун, він мав учителів- близнюків. Це — КҐБ й штазі. Це помітно. Результатом є глибинний брак співчуття до будь-кого, хто не згоден із ним. Звідси — його звинувачення демонстрантів, які масово протестують проти фальсифікації виборів. Під його опікою Росія стала заляканою, насильницькою, жорстокою й — понад усе — нелюдською.


Люк ГАРДІНҐ:

МАФІОЗНА ДЕРЖАВА
Російська корупція на експорт. Як розростається спрут мафіозної держави РФ
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] igor_ukraine at Из-за этой статьи на Шендеровича натравили всех троллей!
Олимпийская война: Путин и девочка на коньках
10 ФЕВРАЛЯ 2014, ВИКТОР ШЕНДЕРОВИЧ

ИТАР-ТАСС

Гражданская олимпийская война, разразившаяся в «Фейсбуке» еще во время церемонии открытия, выявила обнаженный нерв вечного вопроса: где кончается их государство и начинается твоя страна?
Толстой, конструктивисты, Гагарин с Королевым, а ты сидишь, нос воротишь? — да ты Родину не любишь! Встречный вариант: Чечня, Магнитский, Путин с «питерскими», воровство с узурпацией, а ты сидишь, пускаешь слюни разноцветными колечками?
Во время таких церемоний хорошо быть круглым идиотом, чтобы и гармония была полной. У мало-мальски рефлексирующего человека душа, конечно, идет на разрыв.
Могу ли я не радоваться русскому алфавиту, не гордиться причастностью к уникальной цивилизации и не желать золота родной пятнадцатилетней красавице на коньках?
И могу ли я не понимать, что Лев Толстой, конструктивисты и пятнадцатилетняя красавица на коньках призваны сделать так, чтобы мы в восторге упоенья напрочь забыли о текущем воровстве и текущей крови?
Могу ли я радоваться тому, что Путин припахал Льва Толстого, и граф исправно выполняет важную административную задачу?
Вот и живи теперь в шизофрении.
Ничто не ново под луной. Ровесники и болельщики старше меня помнят и этот душевный разрыв, и эти проклятые вопросы…
Можно ли было не болеть за Михайлова, Петрова и Харламова?
И можно ли было не понимать, что славные птенцы «тарасова» гнезда — представители армии и страны, которая только что оккупировала Чехословакию? Что гимн СССР для чехов — как для нас «Хорст Вессель»?
Нельзя было не понимать это. Шестьдесят восьмой номер Вацлава Недоманского означал: никакого отдельного, дистиллированного, без примесей политики, большого спорта нет и быть не может. И многие «старшие» болели тогда за чехов…
Мне было совсем немного лет, и я не то чтобы считал их предателями — я просто вообще не понимал, как такое возможно! Теперь вырос — и понимаю.
Мне очень нравится эта девочка на коньках. Очень! Но если бы вы знали, как нравился берлинцам летом 1936 года толкатель ядра Ханс Вельке, первый немецкий чемпион в легкой атлетике, улыбчивый парень, красавец, символизирующий молодость новой Германии!
Что-то, однако, мешает нам сегодня радоваться его победе. Не иначе, мы в курсе итоговой цены этого спортивного подвига — цены, в которую вошли и Дахау, и Ковентри, и Хатынь, и Ленинград… Не по вине Ханса, разумеется, но так получилось, что он поспособствовал.
Варево ведьм — штука со сложным рецептом. И очень душистые травки идут в ход, чтобы одурманить человека.
«Когда государство начинает убивать, оно называет себя Родиной», — сформулировал Стриндберг. Верно; но не только тогда!
Государство-администрация мимикрирует под Родину все время, и тем настойчивее и наглее, чем больше у нее, администрации, оснований попасть под раздачу от собственного народа.
Непрерывная кликушеская череда патриотических праздников, сопровождающая малолегитимное путинское правление — от «Евровидения», через спортивные победы, к грядущему мундиалю в России — лишнее подтверждение этого ведьминого рецепта.
Олимпиада, разумеется, отличный для них случай закосить под Родину: какой там Сечин с Чуровым, какой там Бастрыкин… — Кирилл и Мефодий, Барма и Постник, Королев и Гагарин!
И вот уже, взятые за патриотическое живое, даже клятые интеллигенты испытывают неловкость от собственной оппозиционности, и сами, как шииты, начинают побивать себя в кровь собственными цепями.
И гениальная девочка, взлетая надо льдом, прихватывает с собою вверх и путинский рейтинг.
Заодно повышая наши шансы отбросить коньки.

brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Від себе скажу — намагаймося ж робити те, що «може допомогти».

Зневіра == слабкість.

Силового сценарію, звісно, треба остерігатися й уникати, але не треба боятися.

Просто треба йти.


Originally posted by [livejournal.com profile] nazavzhdy at Слухаючи розмову Януковича з провідними тележурналістами...



Слухаючи розмову Януковича з провідними тележурналістами, зрозумів таке:

1. Угоду у Вільнюсі підписано не буде! Шанси близько одного відсотка. Бо потрібно, щоб домовились ЄС і РФ щодо окремих пунктів угоди, які суперечать нормам Митного Союзу.

2. Підписання Угоди у 2014 році – досить примарне. Шанс дуже мінімальний. З двох причин:
а) якщо почнуться подібні перемовини (узгодження) між ЄС та Росією, то остання все робитиме, щоб максимально затягнути час, все робитиме, щоб не домовитись до виборів президента. І ще РФ може піти на окремі економічні поступки в сторону України: перегляд газових угод, спільні проекти, припинення санкцій та блокади тощо.
б) 2014 рік – передвиборчий. Губити левову частку власного електорату та наражатись на жорстку протидію зі сторони Кремля і кремлівських ЗМІ – Віктор Федорович не стане. Просто так, в нинішній системі координат – не стане.

Read more... )

Масовий, мирний протест в Україні на користь євро-асоціацію безперечно повинен допомогти євроінтеграції, відбитись від тиску путінізму і євразійських проектів, а також не дасть Заходу відвернутись від України.
Чи зможе Євро-Майдан дотиснути В. Януковича і владу? Зможе. Якщо тиск матиме широкомасштабний та мирний характер, якщо акції вплинуть на уми не лише українських, але й європейських та американських можновладців.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Харківський концтабір. "Бермудський трикутник" - Виправно-трудова колонія №25
Оригинал взят у [livejournal.com profile] reznichenko_d в Харківський концтабір. "Бермудський трикутник" - Виправно-трудова колонія №25
Увага української громадськості нещодавно була прикута до резонансної справи сім'ї Павличенко - батька і сина. Після тривалих судових розглядів вони були засуджені: батько – до довічного ув'язнення, син – до 13 років позбавлення волі. І ось, раптово, тисячі людей дізналися, що Павліченко-молодший, Сергій, будучи направлений відбувати термін в Управління ВП Харківської області, спробував вчинити самогубство – лезом порізати собі шию. Багатьом здалося, ніби причина цього вчинку криється в індивідуальному характері його кримінальної справи. Однак нечисленні знаючі, які розуміють, що саме відбувається за стінами харківських тюрем, ясно зрозуміли причину такого вчинку.

Про цю спробу суїциду громадськість дізналася лише тому, що здійснила її людина, яка знаходиться у спектрі уваги. Проте мало хто, крім інших ув’язнених та їх родичів, знає, наскільки часто і закономірно відбувається суїцид в тюрмах саме Харкова та Харківської області. Те, що сталося з Сергієм Павличенко – це не виняток, це жорстоке правило. " Бермудський трикутник ", " держава в державі" - саме так називають ув'язнені Харківське управління виконання покарань.

І найстрашніше місце з усього «Бермудського трикутнику» - ВТК-25 (селище Олексіївка). "Зразково показова", як вона звучить в офіційній стратифікації колоній.

Зовсім недавно високопоставлені представники адміністрації пенітенціарної системи Грузії були звільнені, опинилися в якості підозрюваних, потрапили в розшук і під слідство за знущання над ув'язненими. Це сталося по тому, як країна побачила відеозапис з прихованої камери, де видно, як людей б'ють і гвалтують гумовими кийками. Так от, такі злочини – реальність української ВТК-25.

Можливо, ви коли-небудь чули про камеру тортур , в якій на випадок комісії забризкані кров'ю стіни - завішується плакатами? Це теж реальність ВТК – 25. Вам доводилося бачити, як на зимовому холоді напівроздягнених людей обливають сильним напором холодної води, і після цього тримають на вулиці, поки одяг на них не висохне? Це - ВТК-25.

Read more... )

brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] _yoko_ at Дивні українці


Сьогодні вночі під час патрулювання з Дорожнім Контролем був показовий випадок. Активісти зупинились біля машини ДСО, бо вона була кинута на правій смузі біля зупинки, по суті порушивши кілька правил.

Чуваки з ДСО якраз закінчували розмову з грядкою пьяної районної гопоти з баяном (да, той самий на якому грають). На лавочці сиділа якась бабулька - вже світало і вона явно чекала на перший громадський транспорт.

Трохи послухавши, як Дзіндзя питає ДСО про те, чому вони так дивно припарковані і чи для них нема правил дорожнього руху, пацани з району, час від часу бренькаючи баяном, починають типовий районний базар в стилі "пасани, ета чьоткіє рібята, зря ви на ніх так".

"Подумаєш, журналісти, так шо тепер?" - ... знаєте, хто це сказав? бабуся на лавочці.

...От у нас не люблять ментів, не люблять ДАІ. А тут раптове вигороджування ДСО і опонування активістам, які намагаються закликати ДСО до виконання законів. Чому так сталось?

Тому що в 5 ранку буха компаха розпивала бухло і грала на баяні. Вони порушили закон і їх мали оштрафувати. Натомість швидше за все мусорам сунули 50-ку гривень, і ті залишиили їх в спокої. Або взагалі мусора просто сказали їм бути потихше і збирались валити.

І от тут виступає на арену наш прекрасний менталітет: ващє-то мусора погані, но якщо я порушую закон і веду себе як пьяне бидло з баяном, а вони мені за це не робить(з якихось причин - хабар чи лінь) нічого, то мусора - хороші.
Потім через хабар чи лінь цей же мусор не буде розслідувати справу, коли тебе пограбують, і ти будеш мішати його з лайном. Але сьогодні - сьогодні він класний, бо відпустив тебе.  )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
А що — про Навального?

Ну, усі — про Навального, і я — про Навального...

Насамперед, я ж не в темі .) Тільки коли почув про суд і 5 років, почав цікавитися, за що саме. «Да ілі нєт?!» чув, але не більше того. І досі вважаю, що я можу собі це дозволити, перепрошую :)

Але коли чую, що «краще Путін, ніж Навальний», що «Путіна легше передбачити», що «Навальний такий самий імперець та ще й гірший», що «краще неефективний Путін за ефективного Навального»... Коли таке чую, я чую й бачу в цьому обурення водіїв активністю Дорожного контролю: краще ми даватимемо відносно невеликі хабарі, ніж платитимемо відносно великі штрафи — і порушувати правила буде не так страшно. Це совок, це просто совок.

При цьому такі водії заплющують очі на те, що такі ненормальні штрафи (чого варта сама «вилка» від мінімального до максимального) узаконено саме для обдирання самих тих водіїв. Що ненормально у системі усе. Що треба міняти систему.

Путін кращий за Навального?-) Навальний краще за Путіна? Чи Навальний — проект Кремля?-)

Не знаю. Мені воно не дуже свербить. Все може бути.

Чи я щось не враховую? Можливо. Що саме? Що «це ж у них, а не в нас»? Що Путін скоріше [за Навального] доведе країну до логічної ручки?

Так, «це в них», але наші пацюки дуже легко й жваво переймають у їхніх увесь той маразм. Та й у будь-якому разі. Мене це не влаштовує.

До речі, «краще вже А, ніж Б» і всі подібні лозунги в нас іще попереду. Тому й кажу, що краще платити штрафи, ніж давати хабарі. Цій системі.

Не влаштовують штрафи? Не влаштовує система? То навіщо ж давати їй хабарі?

Будь-яка сфальсифікована справа — це хабар системі, хабар Путіну, хабар Януковичу і його присьорбникам.

Тема ця вічна, але зараз вона — «про Навального», ніби.

Ну, всі про Навального — то і я про Навального.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
http://www.unian.ua/news/571611-u-chernigovi-perevizniki-maksimalno-skorotili-kilkist-avtobusiv-u-napryamku-kieva.html

До речі, мій співробітник з Білої Церкви не зміг приїхати на роботу маршруткою — та сама картина. Водіям сказали: «Ви далеко не заїдете».

Усі стоять.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] shimon_peres at И снова - о товарище Сталине и его "гении"
Если честно, мое личное мнение о Сталине и сталинизме у меня сложилось давно, и оно достаточно устойчивое. Смею надеяться, что у большинства моих ровесников (40+) - тоже. Однако в последнее время слишком много говорится о "руководителе", "организаторе исторической Победы", "создателе мощной промышленности, позволившей победить Германию" и т.д., и т.п. Достаточно отчетливо это проявилось в последние несколько дней. Особенно впечатлило вот это: http://urb-a.livejournal.com/1949929.html.
И на этом фоне очень здорово выглядела статья Дмитрия Орешкина в "Новой газете", которую привожу ниже. Вот уж воистину Sine ira et studio. Рекомендую всем "цветоносцам":-)

«Клим! Ошибок не было. Надо выбросить этот абзац». Как Сталин Пилсудского победил

Как Сталин Пилсудского победил

Как быть с разницей в подходах? Конечно, запретить. Не
связано ли «постыдное незнание» с единственно верным, внутренне
непротиворечивым толкованием истории в учебниках, по которым нас учили?
Как строилась советская культура незнания, за которую «стыдно» Путину?
Разберем конкретный пример...

1361802042_252309_52
 После маневра армии Пилсудского (на фото) в плену у поляков по разным оценкам оказалось от 60 до 120 тыс. красноармейцев


Президент РФ В. В. Путин настаивает, что учебники по истории не должны иметь двойных толкований. Мысль, пользуясь выражением Пушкина, «ложная, хотя и пошлая». Допустим, В. В. Путин толкует свое высказывание как патриотическое, направленное к вящей пользе юношества и любезного Отечества. Но можно толковать и по-другому: как очередную попытку надуть сограждан ради сохранения своих вертикальных позиций. Как это уже имело место с выборами, с практическим отсутствием американской недвижимости у г-на Пехтина, с диссертациями ряда светил общественной мысли и пр.

Как быть с разницей в подходах? Конечно, запретить.

7 апреля 2010 г., раскрывая свое понимание предыстории катынской бойни (месть Сталина за поражение в советско-польской войне), президент В.В. Путин признался: «К стыду своему, я не знал, что, оказывается, в 1920 году в военной операции в советско-польском конфликте руководителем был лично Сталин… И тогда, как известно, Красная Армия потерпела поражение, в плен было взято много красноармейцев…»

К стыду своему, он не знал. Хотя, «как известно, Красная Армия…» Простите, кому «известно», если даже президент (и к тому же
чекист) не в курсе? Не связано ли это «постыдное незнание» с единственно верным, внутренне непротиворечивым толкованием истории в советских учебниках, по которым нас учили? Частный пример того, как строилась
советская культура незнания. Разберем его поконкретнее.

Read more... )

В то время как за границей трудящиеся голодают, гибнут и стонут под игом чудовищной эксплуатации. Собственно, ради защиты братской семьи российских народов от подобных ужасов президент РФ В.В. Путин и настаивает на недопущении двойных толкований истории. С целью укрепления единства вокруг вертикали. Просто не все еще сообразили, куда это ведет и чем кончается.

Автор: Дмитрий Орешкин

Постоянный адрес страницы: http://www.novayagazeta.ru/politics/56936.html
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
— Що буде після закінчення Продовольчої програми?
— Перепис населення
(анекдот того часу)


— Как в Москве с колбасой?
(самі знаєте, як)


Оскільки вже кілька марсіан мені намагалися доводити, що «в УССР всьо било», вирішив я таки поділитися трохи і власним життєвим досвідом.

Читати далі )

Вашу мать

Що тут найгірше, у цих історіях? — звичайна совітська БРЕХНЯ, якою нас годували щодня. Ненавиджу.

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:46 pm
Powered by Dreamwidth Studios