brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Вірш Михайла Петренка (1817–1862) про його рідний Слов’янськ (уперше видано у 1848-му році).

Так, він писав українською мовою.

Ось-ось Слов’янськ! Моя роди́на!
Забилось серденько в грудях,
Пригнулись до землі коліна,
А очі плавають в сльозах!
Слов’янськ, Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії садки,
Квіти пахучі по долині
І так красуєшся собі!
Твої дівки цвітуть так мило,
Їх чорні брови, їх пісні —
По Україні перве диво
І перша слава для річей.
Нігде нема таких очей,
Які слов’янки мають очі:
І рання зірка на востоці
Навряд бува ясніша їх!
Ох! хто із хлопців молодих,
Який хоч раз на вас поглянув,
Покойно нічку досипав,
По вас горюючи, не в’янув,
Не плакав нишком, не вздихав.
Ви всі на диво білолиці;
Як подивлюся я на вас,
Ви настоящі чарівниці;
І всякий раз, і всякий раз,
Коли слов’янка що промове,
Так і почується тобі,
Неначе вечором в діброві
Воркує горлиця собі;
А як вечірньою порою
В садочку пісню заведе —
Так до сліз нехотя і доведе,
І серце підорве журбою.
brownian: (За чуприну)
Originally posted by [livejournal.com profile] oleksa_sref at Zersetzung та ВВП
Пора начать уж, вашу мать, Умом Россию понимать!

Я государство вижу статуей:
мужчина в бронзе, полный властности;
под фиговым листочком спрятан
огромный орган безопасности.

Держа самих себя на мушке,
в чем наша слава, честь и сила,
Мы держим подлых у кормушки,
А слабоумных у кормила.

Игорь Губерман.


Люк ГАРДІНҐ. МАФІОЗНА ДЕРЖАВА

Через два тижні після мого вигнання я отримую мейл від Флоріана Кнауера, німецького докторанта берлінського Університету ім. Гумбольдта. Кнауер каже, що пише книжку про переслідування, залякування, психологічні тортури й те, що він називає «психологічною дезінтеграцією». Він каже у вигляді вступу: «Я щойно прочитав у Frankfurter Allgemeine Zeitung про ваше рішення залишити Росію. У статті мовиться, що члени російської таємної служби вдиралися до вашої квартири й що державна влада залякує вас і вашу родину. Ці методи здаються мені знайомими».

Кнауер переходить до пояснення того, що штазі використовувала схожі методи приборкання проти членів опозиції в колишній Східній Німеччині. Фактично ці методи експортувалися по всьому совєтському блоку.
Він вказує мені на статтю, надруковану Ґертою Мюллер, німецькою романісткою румунського походження, яку в 2009 році нагородили Нобелівською премією з літератури. Мюллер описує жахливі муки через дії секурітате, румунської таємної поліції. На її фабриці вони поширили наклеп про те, що вона була інформатором. Були допити, побиття. І зломи. Я читаю: «Таємна поліція відвідувала мій дім, коли їй бажалося, поки мене не було вдома. Часто вони навмисно залишали знаки: недопалки, зняті зі стіни й залишені на ліжку світлини, пересунуті стільці».

Ця на вигляд невинна психологічна тактика навіть має назву — Zersetzung, каже Кнауер. … Слово перекладається як «розкладання», «дезінтеграція» чи «корозія»…Але воно також може означати підривання, гниття, розривання, розчинення й псування.
Я читаю, що за Еріха Гонекера слово Zersetzung було широковживаним. У лексиконі штазі цей термін позначав метод скинути й підірвати опонента.


Метою служби безпеки було використати Zersetzung для «вимкнення» опонентів режиму. Після місяців і навіть років Zersetzung проблеми жертви всередині країни стали такими великими, виснажливими й психологічно обтяжливими, що вони втрачали волю до боротьби проти східнонімецької держави. Найкращим було те, що роль штазі в особистих невдачах жертви залишалася умовно прихованою. Операції штазі проводилися в цілковитій операційній таємності. Служба діяла як невидимий і недоброзичливий бог, що маніпулював долями своїх жертв.

Саме в середині 1970-х років таємна поліція Гонекера почала застосовувати ці віроломні методи. Попередник Гонекера Волтер Ульбріхт був старомодним сталіністським убивцею. Він використовував методи відкритого терору, щоб тримати в покорі своє поствоєнне населення: показові суди, масові арешти, табори, тортури й таємна поліція.

Та через два десятиліття після того, як Східна Німеччина стала комуністичним раєм робітників і селян, більшість громадян були поступливими. Коли нова група дис-идентів почала виступати проти режиму, Гонекер дійшов висновку, що потрібні інші методи. Масовий терор уже не був доречним і міг зашкодити міжнародній репутації НДР. Вимагалася розумніша стратегія.

У Лєнінґраді тим часом у 1975 році Владімір Путін здійснив свою підліткову мрію й приєднався до лав КҐБ. Через кілька років він боровся з міськими гіппі. Його по-братими з КҐБ дали йому прізвисько «Міль», оскільки таким було його вміння тихо позбуватися мішені.


Найпідступнішим аспектом Zersetzung є те, що його жертвам майже завжди не вірять. ... Деякі жертви Zersetzung гадають, що вони божеволіють чи захворіли; потерпілим докоряють, що вони мають галюцинації.
На перший погляд переміщення особистих речей може здаватися невинним — трохи більшим за хлоп'ячу витівку. Та для жертв результати могли бути психологічно руйнівними, читаю я. Вони могли призвести до самоізоляції, психозу, «повного зламу психіки» й навіть самогубства.
«Сутнісною характеристикою Zersetzung є анонімність», — пише Пінґель-Шліман. «Ці Zersetzung-дії невловні. їх не можна чітко віднести до переслідування, здійснюваного штазі. Навіть зараз часто трапляється так, що коли потерпілі описують свої переживання,... ніхто їм не вірить. Дуже часто їхні особисті розповіді ігнорують, вважаючи параноєю».


Коли я читаю ці дослідження, то збіги між Східною Німеччиною Гонекера й Росією Путіна вражають мене своєю незліченністю. Обидві є за своєю суттю витонченими сучасними диктатурами. Обидві розуміють, що тонкі мистецтва репресії є більш дієвими за грубі методи старої школи. Росія — як зникла НДР — надзвичайно пере-ймається своїм міжнародним іміджем, при цьому «еліта» особливо непокоїться про долю своїх активів на Заході. Й так само, як зрілі східноєвропейці, Москва приєдналася до численних угод щодо прав людини й, до того ж, є підписантом Європейської конвенції про права людини. Вона має міжнародні зобов'язання та є — чи прагне бути — шанованим, вищим членом світової спільноти.

У такому разі, використання методів Zersetzung є ідеальною відповідаю. У час дедалі більшого внутрішнього невдоволення в Росії переслідування ФСБ російської опозиції — як і дивних іноземних ворогів — є корисним таємним інструментом. І зрештою, де докази порушення прав людини? Відчинене вікно, дивний будильник, посібник із сексу біля ліжка — облиште! Zersetzung, здійснюваний невидними державними емісарами, складно помітити й ще складніше довести.

У своєму дослідженні Пінґель-Шліман висновує: «Нині повна диктатура не потребує методів відкритого терору, щоб на роки скорити людей й робити їх слабки-ми... Понад те, розробки в технологіях і засобах зв'язку надають майбутнім диктаторам тонші можливості для маніпулювання». ... Сьогоднішні кремлівські блоґери й безликі державні патріоти, можуть робити це значно простіше. Їм потрібно лише дотягнутися до своєї мишки.


У Німецькій Демократичній Республіці Гонекера, як і в Російській Федерації Путіна, журналісти автоматично вважалися ворогами й шпигунами, пояснює він. «Коли ви натрапляєте на журналіста, ви припускаєте, що він має зв'язки зі спецслужбами. Журналісти є класичними зразками Feinbild, концепції ворога... Вона хибна. Та вас учили завжди очікувати, що ворог нападе».

Йохан Ґірке (колишній керівник кафедри операційної психології у вищій академії штазі) не може сказати, хто вигадав «оперативну психологію». Він переконаний, що саме КҐБ уперше розробило цю практику. Зрештою саме «друзі» з Москви в 1950-х роках заснували «зелену» таємну поліцію НДР із двома службами — східнонімецькою й совєтською, — які відтоді тісно співпрацювали. КҐБ обачливо поставили зв'язкових офіцерів у ключових східнонімецьких містах і у восьми управліннях штазі. Одним із них у 1985—1990 роках був Владімір Путін, який працював у місті Дрездені. ...

Обидві таємні служби розуміли, як психологічні методи можна застосувати до ретельно дібраних ворогів. Та саме східні німці, каже Ґірке, перетворили оперативну психологію на, як йому це бачилося, сувору навчальну дисципліну. «Саме ми остаточно сформували поняття Zersetzung. Німецька служба використовувала витонченіші методи, — каже він. — Росіяни завжди були брутальнішими».

Чому в такому разі росіяни дотримуються таких методів через багато років після нібито завершення холодної війни? Чи, точніше, чому Путін поновив застосування тактики КҐБ через багато років після зникнення боротьби за владу й вплив між Сходом і Заходом? Ґірке має просту відповідь: Wladimir Putin macht was er kennt, — каже він. («Владімір Путін робить те, що знає».) Він додає: «Це очевидно. Він хоче затриматись при владі, тож використовує методи таємної служби».
Пакуючи речі перед від'їздом, я розмірковую над долею Росії від часу падіння СССР і кінця комунізму.
… Та я відчуваю, що найбільшою поразкою сьогоднішнього російського режиму є інтелектуальна поразка. Як і привиди, що вдерлися до мого помешкання, використовуючи стару каґебістську тактику з посібника, написаного дуже давно, підполковник Путін повернувся до своєї зони комфорту. Як молодий шпигун, він мав учителів- близнюків. Це — КҐБ й штазі. Це помітно. Результатом є глибинний брак співчуття до будь-кого, хто не згоден із ним. Звідси — його звинувачення демонстрантів, які масово протестують проти фальсифікації виборів. Під його опікою Росія стала заляканою, насильницькою, жорстокою й — понад усе — нелюдською.


Люк ГАРДІНҐ:

МАФІОЗНА ДЕРЖАВА
Російська корупція на експорт. Як розростається спрут мафіозної держави РФ
brownian: (Молотарі)
Originally posted by [livejournal.com profile] joanerges at Кількість військ союзників Рейха та колабораціоністів на Східному фронті


Джерело: Rolf-Dieter Muller, "An der Seite der Wehrmacht: Hitlers auslаndische Helfer beim »Kreuzzug gegen den Bolschewismus« 1941-1945" (2007, ISBN: 3861534487)

Автор – німецький військовий історик, з 1999 р. – науковий керівник Військово-історичного дослідницького центру ЗС ФРН Office (Militаrgeschichtliches Forschungsamt, MGFA)
brownian: (Оттак)
Originally posted by [livejournal.com profile] vova_comment at Давайте по чесному
Від початку майдану, час від часу лунають вигуки: "почему они там стоят", пусть идут работать".  Це дуже часто можна почути від шахтарів. Наприклад ось відео(потягнув тут frankensstein).
Дуже красномовне.

Хочеться нагадати шахтарям, що:
"16 квітня 1991 р. під час мітингу національно-патріотичних сил на підтримку гірників у Києві під стінами Верховної Ради було створено республіканський страйковий комітет. "
національно-патріотичних - це мабуть ті кого ви(шахтарі) зараз фашистами називаєте. Але вони вас підтримували тоді.
   "Навесні 1991 р. на Донбасі розпочалася чергова хвиля заворушень серед шахтарів. Після кількох днів страйків у регіоні шахтарі Червоноармійська, Селідового, Макіївки, Донецька та Червонограда вирушили до української столиці, аби передати свої вимоги ВР. Окрім того, у Києві вони мали на меті підняти усіх трудівників на всеукраїнський страйк, у зв’язку з чим створили ряд страйкових комітетів
"
А чому ви тоді на Київ вирушили? Засирати? Але Кияни з розумінням поставились до цього.
Далі:
Read more... )
brownian: (Алярм!)
Від себе:

Саме так: «Всі злочини Стуса заслуговують покарання» — не будемо про це забувати.

І не сумнівайтеся — всі *наші* злочини також «заслуговують покарання». Медведчук — сьогодні той самий, що й тоді, у 70–80-х. Тільки хитріший і сильніший.

Це не жарти, це війна, війна проти нас.


Originally posted by [livejournal.com profile] marko19511 at Свій "український вибір" Віктор Медведчук зробив багато років тому
Оригинал взят у [livejournal.com profile] marko19511 в Свій "український вибір" Віктор Медведчук зробив багато років тому
Замість PS:

Шостого січня - день народження Василя Стуса. В цей день я не захочу згадувати поруч з ім'ям Великого Українця (так, саме з великої літери!) им'я його "адвоКАТА". Тому зроблю це сьогодні.


"Всі злочини Стуса заслуговують покарання"
Віктор Медведчук.
Далі текст статті:


АДВОКАТ ВАСИЛЯ СТУСА

Коли злочинцями стають літератори -
це дуже небезпечно для суспільства.

Василь Стус1

Суспільство має знати своїх
героїв і своїх відступників.

Євген Сверстюк2

Нехай демократія має совість і вибирає
між Стусом і Медведчуком.

Мойсей Фішбейн3

Від 1978 року Віктор Медведчук працював адвокатом Київської міської колегії адвокатів.

У своїх передвиборчих агітках Медведчук неодноразово пише, що протягом 1978-1989 років він займався „правозахисною діяльністю". Такий термін у необізнаних може викликати асоціацію із правозахисниками Української гельсинської групи та іншими відомими борцями за права людини і незалежність України Л.Лук'яненком, М.Горинем, В.Чорноволом, С.Хмарою, Є.Сверстюком, В.Стусом та іншими. Однак це може здатися лише на перший погляд - до такої діяльності і до таких особистостей Віктор Медведчук не має жодного стосунку, окрім хіба що Юрія Литвина і Василя Стуса.

Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)

«Разве вы никогда не задавали себе вопроса, стреляя в украинских повстанцев, о том, что это за люди... во имя чего они в состоянии стать на такую героическую борьбу...
... эти организации, а с ними и весь украинский народ борются за полное политическое, экономическое и культурное освобождение украинского народа, за построение украинского государства, но не такого, как УССР, которое является лишь бесправной губернией сталинской империи...

... Против таких людей — борцов за свободу и счастье украинского народа, борцов за свободу и счастье всех народов, борцов за высочайшие идеалы народов и человека — заставляют вас биться те, которые установили... режим неслыханной диктатуры и террора...

... Бойцы и командиры спецвойск МВД! Если вы не хотите очутиться в таком позорном положении, в котором сегодня находятся гитлеровские эсэсовцы... то уже сегодня Вы ответьте перед своей совестью на вопрос: за кого Вы стоите? За палача... и шайку бандитов?...»


І далі багато цікавого.


PDF тут: http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/hdasbu-13-376-44-064.pdf

Піддивився тут: https://www.facebook.com/hrom.sektor.euromaidan
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] andreistp at Бандера і Нюрнберг
Оригинал взят у [livejournal.com profile] alex_glbr в Бандера і Нюрнберг




ВЕСЬ БАНДЕРА В ДОКУМЕНТАХ НЮРНБЕРЗЬКОГО ПРОЦЕСУ

Виходячи з постулату відомого телевізійного лікаря та заяв досить високих посадовців вирішив дослідити що ж саме написано в матеріалах Нюрнберзького про Бандеру та його рух в Україні. Отже, почитаймо:
 
переклад російською з міркувань адресної доцільності )


 
оригінальні тексти англомовного видання, документи німецькою )
 
Джерело:
 
Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal
Nuremberg, 14 November 1945 — 1 October 1946
(In 42 vol., “The Blue Series”)
Library of Congress (Call Number KZ1176.T748 1947), The Judge Advocate General's Legal Center & School Library, U.S. Army, Charlottesville, Virginia. (OCLC Number 300473195)
 
«Процес над вищими військовими злочинцями перед Міжнародним Військовим Трибуналом»
Нюрнберг, 14 листопада 1945 — 1 жовтня 1946
(в 42-х томах, «Синя серія»)
Бібліотека Конгресу США (номер запиту KZ1176.T748 1947), Бібліотека Правового Центру-Школи Генеральних Суддів-Адвокатів Армії США, Шарлотсвіль, Вірджинія (номер запиту 300473195)
 


brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Геніальне фото .)

Originally posted by [livejournal.com profile] lluvia_ol at Майдан співає гімн
Сергій Лещенко
Сенатор Джон МакКейн спостерігає за #ЄвроМайдан з Будинку профспілок, де розташований штаб революції — в Євромайдан.

1467259_574309862639686_1190660620_n (1)

brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Буду я жити чи помру — я спокійний за всіх. Ви бачите наслідки спокуси. Що мені робити, щоб віддячити вам відповідно до вашої любові? ... вівці перемагають вовків. Як я назву вас? Чи вівцями-пастирями, чи керманичами, чи воїнами, чи воєначальниками? Усі ці назви можу справедливо приписати вам. Бачачи благопристойність, називаю вас вівцями; бачачи дбайливість, називаю пастирями; бачачи мудрість, називаю керманичами; бачачи мужність і твердість, називаю усіх вас воїнами і воєначальниками.

О, труди! О, дбайливість народу! Ви прогнали вовків і не перестаєте піклуватися. Плавці, котрі були з вами, повернулися проти вас і почали війну проти корабля. ... Ті, котрі хотіли разом з нами управляти кораблем, захотіли потопити корабель. Тож я тим більше дивуюся вашій розсудливості. Говорю це не для того, щоб спонукати вас до обурення. Обурюватися — це їхня справа, а ваша справа — ревність. Ви не вимагали умертвити їх, а перешкодити їм у цьому заради вас і заради Церкви, щоб вона знову не піддалася затопленню.

Ваша мужність не допустила б бурі, але це їхній намір спричинив хвилювання. Тому я суджу не за кінцем справи, а за їхнім наміром. Ти чоловік, який стоїш перед жертовником, який прийняв на себе піклування про таку безліч народу, зобов’язаний усувати печалі, а ти підсилив бурю, направив меч проти себе, із наміром погубив своїх дітей, якщо не самою справою. Але Бог перешкодив цьому. І тепер я дивуюся вам і хвалю вас, що після війни і після встановлення миру ви піклуєтеся, щоб мир був досконалим. Так, керманич повинен бути в злагоді з плавцями, бо коли вони не будуть у злагоді, то судно потоне. Ви відновили мир за допомогою Божої благодаті ...

Будемо молити Бога, будемо просити про все, будемо перебувати в молитвах і після того, як припинилися прикрощі, не станемо безтурботними. Тому-то і до сьогодні ми продовжуємо молитися за припинення прикрощів. Будемо ж дякувати Богові. Як тоді були мужніми, так тепер будемо старанними. І за все це дякуймо Богові, Якому слава і держава із Сином і з благим Животворчим Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

© Св. Іван Золотоустий (др. пол. IV — поч. V ст.), Бесіда після повернення із першого заслання.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
трохи історії )
* * *

Джерело: http://www.kozatstvo.net.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=2623

Ще від себе додам. Далі у цьому ж вірші є рядки:

В те дни мой дом — слепой и запустелый —
Хранил права убежища, как храм,
И растворялся только беглецам,
Скрывавшимся от петли и расстрела.
И красный вождь, и белый офицер —
Фанатики непримиримых вер —
Искали здесь под кровлею поэта
Убежища, защиты и совета.
Я ж делал всё, чтоб братьям помешать
Себя — губить, друг друга — истреблять,
И сам читал — в одном столбце с другими
В кровавых списках собственное имя.
Но в эти дни доносов и тревог
Счастливый жребий дом мой не оставил:
Ни власть не отняла, ни враг не сжег,
Не предал друг, грабитель не ограбил.
Утихла буря. Догорел пожар.
Я принял жизнь и этот дом как дар
Нечаянный — мне вверенный судьбою,
Как знак, что я усыновлен землею
.

Не рідною. Але всиновлений.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/02/7/22193/

Киевская Русь, находившаяся до того времени под польской властью, была свободна от татарскаго гнета и стояла ближе к образованным странам запада; поэтому там было и более просвещенных людей, чем в Московской Руси. Для образования духовенства в Киеве была академия, из которой вышло много ученых проповедников и сочинителей.

Вызванные в Москву ученые монахи из Киева обучали в училище, писали проповеди и поучения, переводили на русский языкъ разные сочинения. Из Малороссии же распространялись по России и печатные книги духовного и светскаго содержания.

В России было очень мало печатных книг. При Иоанне Грозном в Москве заведена была типография, и там отпечатали, в 1564 году, первую русскую книгу Апостол, сказания о деяниях апостолов.

Но невежественная толпа скоро сожгла типографию...

Цікава стаття, почитайте, хто ще ні.

Зверніть увагу: «ДВАДЦАТЬ СЕДЬМОЕ изданіе». Це вам не нотатки на манжетах .)

Ну, і трохи нижче про «допущено Учебнымъ Комитетомъ...»

brownian: (І не бі погрібаяй їх)
У серпні був на одній виставці у Лаврі.

Фотографувати було «суворо заборонено», навколо кружляли «тьоті», але зробив кілька знімків мобілкою (фотоапаратами знімати намагалися мої «колеги», але інші ікони). Раніше цю ікону не бачив, тому викладу те, що є.

Отже, «Покров Богородиці з портретами Петра І, Катерини І, Феофана Прокоповича, Івана Мазепи, Івана Мировича. XIX століття, Київщина».

Цікаве тут те, що це, як стверджує табличка біля ікони, «копія з оригіналу початку 18-го століття (1709-го року?)». Тож, можливо, Мазепа тут схожий на себе.

DSC_1092-1

DSC_1093-1

Якість «дуже мобільна», перепрошую.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Нещодавно знову побував у Мгарському монастирі — знову проїздом, чи навіть «пробігом».

Фотографувати там заборонено, і досить суворо — мене хапали за руки і висловлювалися досить агресивно ,)

Тому я не фотографував. Тільки зовсім трохи.

Це дуже сумна картина. І трохи абсурдна.

Read more... )
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Ось вирок «трійки»:



Обвиняется в том, что являлся одним из руководителей националистической фашистской организации...

РАССТРЕЛЯТЬ


А ось і самі фашисти, разом зі своїм «одним из руководителей»:



На зображеннях можна клíкати.

Джерело: http://lypkivskyivasyl.in.ua/
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] joanerges at Артефакт. Свято без календаря

Ескіз бофона ОУН, присвяченого 10-й річниці Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року у Львові. Виготовлений на аркуші учнівського зошита. мшф
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Король Шведський, що з армією своєю і Мазепою зимував до свят Різдва Христового у Ромні та його околиці, перейшов після свят до міста Гадяча і в його околичні селища, а до Ромна та його околиці послано від Государя Малоросійські війська руйнувати й пустошити ті селища. Експедиція тая на Роменщину мала дві політичні цілі, що доказують відмінну проникливість і правоту великого міністра і улюбленця Царського, Меншикова, який їх придумав: одну — покарати Роменців за прийом до себе на квартири армію Шведську, від якої й сама армія Російська вельми оддалялася, а другу — випробувати, як на пробному камені, вірність і ретельність військ Малоросійських. І тії війська, бувши неначе приголомшені й обезумлені тодішнім хаосом, із зажмуреними очима і скам'янілим серцем руйнували свою безневинну братію, Роменців, просто як ворогів своїх. Хати їхні сплюндровано й спалено, худобу забрано і роздано по армії, як здобич, і все спустошено, а люди тамтешні, пробігаючи крізь руки своїх гонителів, одходили на границі Великоросійські під протекцію великих тамтешніх Бояр і заселили собою велелюдні слободи Юнаківку, Михайлівку і пребагато інших, знаних' донині під назвою «Вільних Черкасів». Слабі ж і немічні поневірялися у своїх руїнах і льохах, між згарищами і снігами і зникали повільно в отчизні своїй і біля гробів предків своїх. Отже, Роменці особливо зазнали руйнації за те тільки, що були нещасливі. Шведи, навалившись на них цілою армією і знавши, що їх Малоросіяни всюди вбивають, поводились з ними, як із своїми завойованими ворогами, і вже більше не казали: «Ми ваші, а ви наші», а дано їм таку волю від Короля, як чортові на Йова, себто душі тільки не займай. Останній же удар над ними доконали єдинорІдні й єдиновірні їхні брати, Козаки Малоросійські, жахаючись діла рук своїх.

http://litopys.org.ua/istrus/rusiv7.htm
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] vagabondo_str at Виступ у Лондоні 1939 р сера Ланселота Лоутона стосовно України
Originally posted by [livejournal.com profile] kabud at Виступ у Лондоні 1939 р сера Ланселота Лоутона стосовно України
Україна: Виступ у Лондоні 1939 року

Текст доповiдi був опублiкований на сторiнках щоквартальника "East Europe and Contemporary Russia" ("Схiдна Європа та сучасна Росiя"), головредом якого був Лоутон.

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до виступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р.

Доповідь, виголошена Ланселотом Лоутоном у Близько- i Середньосхiдному Товариствi 1 лютого [1939 р.], з ласкавої згоди сера Франка i ледi Нювнес за адресою Принцес Гейт, 55 [Лондон]. Головував мiстер Трейсi Фiллiпс, кавалер Вiйськового Хреста.

++++++

Протягом останнiх кiлькох мiсяцiв Україна - зовсiм невiдома Заходовi країна - опинилася в центрi свiтової уваги. Гадаю, бiльшiсть людей можуть сказати, що знають мало або й нiчого не знають про неї. Це не їхня провина.

Для такого незнання є поважнi причини. Поневолювачi України добре подбали про те, щоб вона залишалася незнаною; вони заперечували навiть її iснування. Дуже важко уявити собi щось бiльш гiдне осуду, нiж замовчування народу, котрий за давнiм правом належить до родини європейських нацiй.

Але неконтрольованi подiї тепер вивели Україну на мiжнародну арену.

Попри загальну, хоча й зрозумiлу непоiнформованiсть у цiй справi, переважає думка, що вiд вирiшення української проблеми буде залежати доля Європи. Ця думка має своє виправдання.
Read more... )
З цих мiркувань вiдразу постає питання: якою має бути позицiя Великої Британiї?

А наша позицiя, я вважаю, має бути та сама, що й українцiв. Ми повиннi стояти по боцi України i на боцi кожної держави, яка готова допомогти їй на прийнятних для неї умовах. Іншими словами, ми повиннi прагнути того самого рiшення, якого бажає сама Україна. І я переконаний, що це так само в наших iнтересах, як i в її.

Наближаються великi перемiни у Схiднiй Європi, i iншi проблеми, подiбнi до українських, виникнуть не тiльки там.

Якщо цi проблеми розв'язувати в новому дусi й новими способами, то необхiдно знайти такi засоби, реалiзацiя яких дозволить малим i молодим нацiям жити незалежно поруч iз старими й сильними.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Позавчора народився Іван Котляревський. Прожив, до речі, 69 років, у 1838-му.

Вчора народився Олександр Довженко (+1956-й, 62 роки).

Сьогодні народився Павло Грабовський. Він на всіх портретах бородатий, але я лише вчора прочитав, що прожив він лише 38 років (+1902). Почитайте про нього на вікіпедії.
brownian: (І не бі погрібаяй їх)
Originally posted by [livejournal.com profile] tana_sribna at Всеукраїнський спомин про Олену Пчілку
Громадське об’єднання веб-спільнота "Спілкування за вишиванням"
Мистецька вітальня бібліотеки ім. Наталі Забіли
ЦБС Голосіївського району міста Києва
В рамках проекту «Вишивка етнографічна:«Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О.П. Косачева, Киев,1876»


Всеукраїнський спомин про Олену Пчілку
(справжнє ім'я -- Ольга Петрівна Косач). Згадати, яка це українська письменниця, драматург, публіцист, громадська й культурна діячка, перекладач, етнограф, організатор першої української бібліотеки, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925); мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.

Вшанувати пам'ять великої українки запрошуємо
5 жовтня об 11 годині
за адресою проспект Науки, 4 (ст. м. «Деміївська»)
Дізнатись, де проходитимуть інші заходи на спомин Олени Пчілки і повідомити про свій можна на на форумі

Прошу репоста для хорошої справи!

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
202122 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 09:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios